Чому Ітаума програв? Розбір лондонської сенсації

29 серпня у Лондоні відбувся масштабний вечір боксу, у головній події якого оспорювався вакантний титул чемпіона світу за версією IBF. За пояс бились молода зірка в особі Мозеса Ітауми та 34-річний Філіп Хргович.

Явним фаворитом протистояння був господар рингу. Але виправдати цей статус у нього так і не вийшло. Зібрали для вас головні причини сенсаційної поразки Ітауми.

Ітаума програв «ігри розуму»

Ще до бою стало зрозуміло, що 21-річний претендент на титул дуже нервує. Це й не дивувало. Занадто великі очікування були від нього. У Великій Британії тільки лінивий не згадував про те, що Мозес, у разі перемоги, стане другим в історії наймолодшим чемпіоном світу в хевівейті (першим був Майк Тайсон).

Це досягнення обговорювалося вже буквально як факт. На тлі всього цього зазвичай скромний та тихий Ітаума явно почав нервувати. Першим дзвіночком стала битва поглядів тижня. Після її завершення Філіп вийшов на перший, загородивши собою противника.

Ітаума ж, наче загубившись, почав витворювати на задньому фоні якісь дивні речі. Роблячи відмашки у бік хорвата, а потім якось занадто затиснуто почав показувати свої фірмові жести, властиві йому перед боями. Все це виглядало як мінімум дивно.

Ну, а на церемонії зважування нерви Мозеса остаточно не витримали. Хргович застосував той самий трюк і вийшов уперед, граючи м'язами. Ітаума не витримав цього і штовхнув балканця у спину. Той мало не втратив рівновагу і був близьким до падіння. Виглядало все це некрасиво і мало не переросло у бійку.

Проте все ж таки, головним чином це говорило про слабку ментальну підготовку Ітауми. По суті Мозес програв так звані «ігри розуму» і дозволив супернику залізти собі в голову. Згодом це стало однією з причин поразки, про що йтиметься нижче.

Провал підготовки

Говорячи про великих зірок боксу, не треба йти надто далеко. Добре, що безліч прикладів було прямо перед нашими очима. Брати Клички, Олександр Усик, Василь Ломаченко – усі вони славилися не лише чудовою роботою у рингу, а й неймовірним рівнем підготовки.

Тут вам і плавання, і біг, і всілякі вправи на координацію, і дуже важка робота на спарингах, коли суперники змінювали один одного чи не кожен раунд.

Що ми знаємо про підготовку Ітауми? Найкраща відповідь криється в одній із цитат Мозеса до бою.

«Якщо чесно, я не пам'ятаю, чи проводив я колись 12-раундовий спаринг. Можливо, і провів, але точно не пам'ятаю. Немає потреби залишатися на рингу довше, ніж потрібно. Незалежно від того, чи нокаутую Філіпа Хрговича у першому чи останньому раунді, мені все одно заплатять однаково», – говорив британець.

По суті, тут ховається не лише зайва самовпевненість, а й навіть банальна дурість. Відноситися подібним чином до підготовки у професійному боксі просто не можна. Ні для кого не секрет, що бої забирають більше сил, ніж спаринги. Тут же з'ясовується, що Ітаума не знає, чи проводив він колись хоча б у тренувальному режимі 12 раундів у рингу.

Відсутність досвіду

Загалом цей пункт можна згадати скрізь. Проте все-таки його потрібно проговорити окремо.

Під досвідом у цьому випадку я маю на увазі не кількість боїв, і навіть не кількість проведених раундів, а їх у Ітауми за 14 попередніх боїв накопичилося лише 30 (в середньому трохи більше двох за бій). В даному випадку йдеться про тонкість боксерських ігор.

Ітаума був надто прямолінійний у бажанні нокаутувати суперника. Мозес часом забував про захист і просто не йшов з лінії вогню після власних атак. Крім того, коли йому стало справді важко, він не став застосовувати жодних хитрощів – ні тобі клінчу, ні брудної роботи, ні навіть спроби велосипедити.

Натомість Ітаума на останньому подиху заряджався важкими ударами і прагнув донести їх до супротивника. Піком всього цього стало закінчення восьмого раунду. Здається, саме цей епізод став ключовим у всьому поєдинку.

В одному з епізодів Ітаума вразив Філіпа і, бажаючи нокаутувати його, кинувся на нього з величезною кількістю ударів. Хргович усе витримав, а його суперник власноруч спустошив свій бензобак. Далі був дев'ятий раунд, де все й закінчилося.

Тут є цікавий нюанс. Ітаума в цей момент помилився і із внутрішнім відчуттям. Починаючи ту саму атаку, Мозес, мабуть, відчув, що момент для нокауту настав. Власне, інстинкт його підвів. У той же час Хргович продемонстрував блискуче читання суперника.

Ітаума, знову ж таки, зважаючи на відсутність досвіду, не міг і навіть не намагався приховати те, що сили його покидають. Показавши свою слабкість супернику, він фактично підписав собі вирок, тому що Хрговича, на відміну від опонента, інстинкт не підвів і він натиснув на педаль газу у найкращий момент.

Слабка робота кута

З попереднього пункту плавно випливає цей. Занадто багато питань до Бена Девісона. Частково ми зачепили цю тему у другому пункті. Але там йшлося про підготовку.

Проблема в тому, що безпосередньо в ході поєдинку Девісон також схибив. Саме Бен, враховуючи молодість Ітауми, мав допомогти розподілити сили на всю дистанцію. У завдання тренера входить не лише розробка тактики, вивчення суперника та інше. Між бійцем і тренером має бути невидимий зв'язок, або якщо хочете та сама горезвісна хімія.

Саме Девісон, як напередодні бою, так і під час сутички, мав відчути, що Ітаума просто зарядився на нокаут і піддався емоціям. Саме кут британця мав його навчити і нагадати, що бій триває 12 раундів і покладатися лише на силу своїх ударів не варто.

Нічого з цього не було. Девісон, по суті, просто спостерігав як величезний хорват спочатку перетравлює атаки його підопічного, а потім ламає 21-річного боксера. І знову, як це було вже не раз в історіях з боксерами Девісона, кут не мав плану «Б» на випадок, якщо план «А» не працює.

Загалом Бен не зміг остудити запал молодого бійця, за що Ітаумі довелося заплатити гіркою поразкою.

Технічний аспект

Звичайно, в плані техніки Ітаума був вищий за хорвата на три голови. Але деякі моменти все ж таки залишили питання. Насамперед, мова про захист. Мозес, перекриваючись від лівого збоку від Хрговича, чомусь регулярно намагався використати шолдер-рол. Робити це, програючи супернику в зрості, явно невдала ідея. Тому не дивно, що Мозесу зліва прилітало.

Ще один момент, який викликав питання – чому Ітаума так легко віддавав передню ногу? Британець, будучи лівшою, мав користуватися своєю перевагою. Тим часом хорват, який ніколи не був надто гарним на ногах, майже нейтралізував потенційно велику перевагу суперника.

Нарешті те, що вже обговорювалося вище, Ітаума нерідко після своїх атак не йшов з лінії вогню. Тут не було класичної роботи ігровика: вдарив – відійшов, не було регулярних спроб провалити опонента і це тим більше дивно, що Мозес мав величезну перевагу не лише в техніці, а й у ручній швидкості.

Саме ці моменти, як на мене, стали головними причинами поразки Мозеса. Проте навіть за таких розкладів Ітаума цілком міг перемогти, та й перемагав на картках усіх суддів.

Основним фактором невдачі, все ж таки, стала стійкість самого хорвата, характер і воля до перемоги. Ітаума зробив помилки, але саме Філіп зумів стати тим боксером, який перетворив їх на по-справжньому фатальні.