[Ciko 2]

Спочатку підприємства беруть MES, щоб автоматизувати щось, а потім стикаються з тим, що автоматизації щонайменше, і не так все це просто запустити. В основному зараз впроваджують цифровізацію, яка збирає дані контролю та виводить гарні мнемосхеми. Жодної автоматизації у прийнятті рішень, а часто немає навіть підказок, в який бік треба приймати рішення. Усі красиві технології, про які говорять, поки що більше у презентаціях. Є інші проблеми.

Ключові проблеми впровадження MES:

• Застаріле обладнання, лінії зв'язку; відсутність автоматизованих засобів контролю;

• Відсутність виробничих регламентів, немає опрацювання процесів;

• Нестача компетентного персоналу;

• Складнощі в інтеграції існуючих системи;

• Неузгодженість нормативно-довідкової інформації (НДІ)

• Розриви даних, які потрібні і які можуть бути зібрані;

• Обмеження бюджету невиразні KPI при високих витратах.

Але тут ще інша проблема вистрілює, ось позавчора натрапив на Іронію автоматизації ( посилання ).

У 1970-х роках когнітивний психолог Лізанна Бейнбрідж проводила дні, спостерігаючи за операторами великих індустріальних печей. Вона просила їх промовляти вголос, що саме вони роблять і чому, і розбирала, як влаштовано їхнє знання про виробничий процес, керований автоматикою.

З цієї серії інтерв'ю у 1983 народилася стаття "Ironies of Automation".

Іронія автоматизації у тому, що людині дістаються завдання, які вдалося автоматизувати, тобто за визначенням найважчі і погано формализуемые. Плюс до них – нагляд за автоматикою, яку впровадили саме тому, що вона працює краще за людину. І ця система концептуально зламана:

• Людина фізіологічно нездатна утримувати увагу джерелі, де майже нічого немає.

• Вміння оператора деградують без практики. Якщо ти роками тільки спостерігаєш за системою, то в момент аварії, коли потрібно перехопити керування та виявити майстерність, його вже не лишилося.

• Знання у довгостроковій пам'яті залишаються доступними, лише коли до них регулярно звертаються. Оператор, який не користується цими знаннями, втрачає здатність швидко їх отримати. Крім цього, протухає ментальна модель того, як працює система, і в якому стані зараз вона знаходиться.

Всі ці проблеми стали яскраво видно в аварії на АЕС в Пенсільванії, що відбулася приблизно в той час ( посилання ). Скокнув тиск, один із клапанів не закрився, і пішло-поїхало. При цьому всі частини автоматики спрацювали як слід, але підсумковий сценарій був не знайомий операторам, а через показання приладів їхня ментальна модель розійшлася з реальністю. У результаті вони припустилися купи помилок, стався викид радіації, а блок тепер законсервований назавжди.

Загалом історія про те, що губиться суб'єктність персоналу, люди перестають думати та довіряють машині, а коли машина підводить, не можуть самі ухвалити рішення та виконати правильні дії.

Порівняйте з тим, як багато зараз говорять про ІІ. Мовляв, ІІ забере прості завдання, але ми будемо за ним перевіряти і думати про складне. Не перевірятимемо, і можливо не думатимемо. Це, звичайно, погано.