Ciko

Найтитулованіша австрійська біатлоністка сучасності Ліза Тереза Гаузер оголосила про завершення кар'єри. Раніше 32-річна спортсменка озвучувала наміри продовжувати виступи до домашнього чемпіонату світу 2028 року в Гохфільцені, але вирішила завершити професійні виступи наприкінці поточного сезону. Останньою гонкою в кар'єрі Гаузер стане мас-старт на етапі Кубка світу в Голменколлені, який відбудеться 22 березня. За свою 15-річну кар'єру найвищим досягненнями Гаузер на Чемпіонатах світу є золото 2021 року в мас-старті. Також на її рахунку три срібних нагороди світових першостей. На рівні Кубка світу Ліза Тереза здобула вісім золотих медалей, сім – срібних і шість – бронзових. У сезоні 2020/21 вона розділила малий Кришталевий глобус у заліку індивідуальних гонок із Доротеєю Вірер. Найкращим результатом Гаузер на рівні Олімпійських Ігор стало четверте місце у спринті на Олімпіаді в Пекіні-2022.

22 березня в норвезькому Голменколлені пройшла остання жіноча гонка цього сезону Кубка світу з біатлону. Біатлоністки змагалися в масстарті на дистанції 12.5 кілометра, у якому не було представниць України. Ідеальну кінцівку гонку провела італійка Ліза Віттоцці, яка на останніх метрах вела боротьбу з Ганною Еберг. Досвідчена біатлоністка з Італії витіснила конкурентку та переможно завершила сезон. Еберг після двох успішних гонок у Голменколлені вимушена була радіти другому місцю. Компанію їм на подіумі склала Тереза Воборнікова з Чехії. Кубок світу з біатлону. 22 березня, Голменколлен (Норвегія) Жіночий масстарт 1. Ліза Віттоцці (Італія) (1+0+0+0) 34:58.9 2. Ханна Еберг (Швеція) (0+0+0+1) +4.2 3. Тереза Воборнікова (Чехія) (0+0+0+1) +17.2 4. Ельвіра Еберг (Швеція) (0+0+0+2) +21.8 5. Інгрід Тандерволд (Норвегія) (0+0+1+1) +24.7 6. Жюлья Сімон (Франція) (0+0+2+1) +26.8

Збірна України з біатлону вперше в історії завершила сезон без участі у масстартах серед жінок. Україна мала бути представлена у масстарті на передолімпійському етапі Кубка світу в Новому Месті. Тоді достатню кількість очок за етап набрала Христина Дмитренко, але знялася з гонки через підготовку до Олімпіади. Також мала шанс потрапити в гонку з масовим стартом Олександра Меркушина на заключному етапі сезону в норвезькому Голменколлені. Спершу українка фінішувала 14-ю в спринті, показавши найкращий результат кар'єрі, а в гонці переслідування посіла 32-ге місце. Але завдяки цьому вона стала лише третьою запасною на масстарт, набравши 36 очок за етап. За підсумком етапів Кубка світу можна було відібратися в чотири гонки, а ще один жіночий масстарт був на Олімпійських іграх-2026. У чоловічих масстартах Україну цього сезону представляли Віталій Мандзин, який посів 23-тє місце у Новому Месті та Дмитро Підручний – 18-те в Контіолахті. Мандзин також відібрався до масстарту в Голменколлені, який закриватиме весь біатлонний сезон у неділю, 22 березня, о 16:45 за київським часом.

22 березня після жіночої гонки в норвезькому Голменколлені пройшов чоловічий масстарт на Кубку світу з біатлону. Особиста гонка чоловіків на 15 кілометрів поставила крапку в цьогорічному біатлонному сезоні. Святковою остання гонка видалася для норвежця Йогана Олава-Ботна, який сенсаційно очолив загальний залік Кубка світу на старті сезон. Норвежець ідеально відпрацював на рубежах та на позитивній ноті завершив цикл. Німецько Філіпп Наврат увірвався на друге місце, програвши лише 3.7 секунди. Третім став Ерік Перро з Франції. Єдиний український біатлоніст у масстарті – Віталій Мандзин – завершив гонку на 22-й позиції з трьома промахами. Кубок світу з біатлону. 22 березня, Голменколлен (Норвегія) Чоловічий масстарт 1. Йоган Олав-Ботн (Норвегія) (0+0+0+0) 37:15.6 2. Філіпп Наврат (Німеччина) (0+0+0+0) +3.7 3. Ерік Перро (Франція) (0+0+1+1) +13.7 4. Стурла Легрейд (Норвегія) (0+0+1+0) +20.6 5. Емільєн Жаклен (Франція) (0+1+1+1) +23.9 6. Мартін Понсілуома (Швеція) (0+1+1+1) +26.5 22. Віталій Мандзин (Україна) (1+0+1+1) +2:23.7

Жіночий масстартСьогодні востаннє цього сезону вирушили на дистанцію біатлоністи. Спершу – жінки, змагаючись за перемогу в масстарті. Боротьби за Великий кришталевий глобус як такої не було, адже Лу Жанмонно забезпечила свою перемогу ще напередодні. Тож вона могла не переживати й не нервувати, як торік, коли боролася за цей трофей із Францискою Пройс. А ось у боротьбі за Малий кришталевий глобус зберігалася ще інтрига. Жулья Сімон перед стартом вела перед у заліку масстартів, маючи перевагу над Лу Жанмонно в 45 очок. Володарка жовтого бібу лідера провела не надто сильний старт. Уже після другої стрільби, за підсумками якої француженка була змушена зазирнути на два штрафні кола, вона випала з боротьби за нагороди будь-якого ґатунку. Лу й на дистанції поступалася майже хвилину. А позиційно їй було важко відігравати, зважаючи на щільність результатів. Третя стрільба була ідеальної у виконанні Жанмонно, що допомогло трішки піднятися. Однак на заключному вогневому рубежі вона одного разу схибила. Зрештою, лише 14-та підсумкова позиція. Попри це, Лу може залишатися дуже задоволеною. Так, вона не зуміла нав’язати серйозну боротьбу за четвертий Малий кришталевий глобус. Проте ця дівчина виграла дещо інше. Жанмонно стала найкращою спортсменкою сезону та кращою в трьох дисциплінах: спринті, гонці переслідування та в класиці світового біатлону. Вона не змогла здобути таке жадане особисте олімпійське золото, але в командних змаганнях вийшло втілити мрії у реальність. Жулья Сімон після пропуску сезону зуміла таки довести всім, що вона одна з найсильніших у своїй команді. Й сьогодні француженка зуміла таки забрати останній Малий кришталевий глобус. На екваторі перегонів Жулья йшла серед лідерів, але третя стрільба повністю перевернула хід історії. Додаткові 300 метрів, і майже без шансів поборотися за перемогу. Попри це, Сімон зуміла зібратися та продовжувала боротися за високі позиції. Хиба на заключній стрільбі дещо зіпсувала ситуацію, але вона, зрештою, фінішувала 6-ю. Ну а за перемогу розгорнулася боротьба не на жарт. І знову головними претендентками були... сестри Еберг. Вони просто класно проводять останній біатлонний семестр і тішать уболівальників сестринським подіумом. Після третього вогневого рубежу сестри очолили гонку, маючи 10-секундну перевагу. Й обидві одночасно проводили заключну стрільбу сезону. І, можливо, на нас чекав сестринський поєдинок за найвищі місця. Однак Ханна схибила одного разу. А ось Ельвіра взагалі не змогла закрити дві мішені. Тож поки шведки намотували штрафні кола, їх конкурентки мали змогу скористатися їхніми помилками. І краще всього це вийшло в... Лізи Віттоцці. Італійка після додаткових 150 метрів за підсумками першої стрільби надалі безпомилково стріляла. Й четвертий вогневий рубіж не став винятком. Вона програвала 8 секунд Ханні, яка вже встигла пробігти штрафне коло. На колі Ліза поступово наближалася до своєї конкурентки. Й, схоже, на нас очікувало повторення вчорашньої боротьби. Та цього разу італійка вирішила не залишати розбірки на потім, а ввімкнулася на підйомі перед фінішем. Шведка намагалася підтримати прискорення, але, схоже, вона багато сил витратила на всі гонки й боротися вже не мала змоги. Отже, Віттоцці тріумфує в останній гонці сезону та вперше в масстарті. Завдяки цьому вона в тоталі здійнялася на одну сходинку, ставши 3-ю. Getty Images/Global Images Ukraine Ну а Ханна Еберг після золотого дублю в зв’язці спринт – персьют стає срібною призеркою. Це її найкращий сезон у кар’єрі. Адже навіть попри пропуск етапу в чеському Нове-Место, вона стає 2-ю в тоталі. А це її найкраща позиція в загальному заліку за всю кар’єру. Й хтозна, можливо, наступного сезону в неї вийде, нарешті, здобути свій довгоочікуваний Великий кришталевий глобус, ставши титулованою в усіх аспектах. Після хиби на останній стрільбі Тереза Воборнікова навряд чи розраховувала на медаль. Однак чешка на заключне коло вирушила 3-ю, маючи непогану перевагу над суперницями. Позаду неї йшли чи не найшвидші в сучасному біатлоні: Інгрід Тандреволд, Ельвіра Еберг, Пауліна Батовська-Фіалкова. Й розслаблятися Тереза не мала права. Зрештою, вона таки зуміла втримати свою позицію, відтак уперше здобула медаль на етапах Кубка світу. Нагадаємо, що вона є бронзовою призеркою в цій дисципліні на цьогорічних Олімпійських іграх. Ельвірі ж не вистачило дистанції, щоб наздогнати суперницю. Вона дуже сильно наблизилася, але все ж не достатньо. Тож сьогодні без сестер на подіумі. Для Ельвіри – 4-те місце в заключному старті сезону. Й на такому самому місці вона опиняється в загальному заліку. Крім неї та згаданої вище Жульї Сімон, до квіткової церемонії увійшла улюблениця траси. Інгрід Тандреволд останнім часом тішить гарними результатами й зокрема своєю швидкістю. Норвежка мала всі шанси поборотися за домашню медаль. Однак хиба на третій і на додачу на четвертій стрільбі дещо зіпсували її підсумкову позицію. Й хоча вона мала непогану можливість нав’язати боротьбу за 3-тю сходинку, але це в неї не вийшло. До того ж вона ще пропустила вперед Ельвіру. Як наслідок, 5-та позиція. Варто привітати з перемогою в заліку U-23 співвітчизницю Інгрід – Марен Кіркейде. Гарний початок її професійної кар’єри та перша звитяга. Крім того, сьогодні завершили свої виступи й попрощалися з біатлоном дві титуловані спортсменки: Пауліна Батовська-Фіалкова та Ліза-Тереза Хаузер. Словачка мала непогану можливість потрапити до квіткової церемонії в останній гонці в кар’єрі. Проте в неї це не вийшло, й вона посіла 7-ме місце. Своєю чергою Ліза-Тереза провела безпомилково першу стрільбу. Однак надалі вона припустилася загалом чотирьох хиб. У підсумку австрійка фінішувала на 19-му місці. Обидві святкували завершення професійних виступів разом із партнерами, друзями й тренерським штабом. На жаль, українського представництва в жіночому масстарті не було. Кубок світу. Голменколлен (Норвегія) Масстарт, жінки 1. Ліза Віттоцці (Італія) (1+0+0+0) 34:58,9 2. Ханна Еберг (Швеція) (0+0+0+1) +4,2 3. Тереза Воборнікова (Чехія) (0+0+0+1) +17,2 Чоловічий масстартДещо згодом заключний старт провели й чоловіки. Фактично боротьби за Великий і Малий кришталеві глобуси не було. Ерік Перро не мав приводів для хвилювань, й у нього була можливість провести гонку в своє задоволення. Третя стрільба була однією з ключових. Адже шанси на перемогу мали одразу троє атлетів: Йохан Олав-Ботн, Ерік Перро та Філіпп Наврат. Однак у разі їх помилок найближчі суперники також мали можливість поборотися за останній комплект нагород. Ох і неймовірний останній вогневий рубіж на нас очікував! Перро дуже швидко розпочав виконувати свою стрільбу. Проте схибив уже першим пострілом. Однак на стрільбу він витратив 16,7 секунди. Браво! Два його суперники – норвежець і німець – були дещо повільнішими на стрільбищі, але влучнішими. На заключне коло вони вирушили разом, до останнього змагаючись за перемогу. Вирішальним виявився заключний поворот перед фінішем. Йохан-Олав Ботн зробив класне прискорення, і Філіпп Наврат не зумів його підтримати. Тож норвежець здобув перемогу на рідному для себе стадіоні. Й завдяки цьому Ботн здійнявся на 3-тю позицію тоталу. А німець стає срібним призером в останній гонці сезону. Це його третій подіум цього сезону. Ерік не зумів наздогнати лідерський тандем і відносно спокійно завершив гонку на 3-й позиції. Проте він здобуває Великий кришталевий глобус, перший у своїй кар’єрі. З чим ми його й вітаємо! Й Малий кришталевий глобус масстарту також у його активі. До квіткової церемонії увійшли норвежець, француз і швед. Стурла Легрейд вперше з Олімпійських ігор в особистих перегонах не зумів здійнятися на п’єдестал пошани. Він загалом зазирнув лише на одне коло штрафу – за підсумками третьої стрільби. Однак ходом норвежець поступився майже пів хвилини показнику Мартіна Понсілуоми. Як наслідок, у нього 4-та позиція. Він завершив сезон на 2-й сходинці в загальному заліку. Своєю чергою Емільєн Жаклен, який показує непогані результати останнім часом, також мав можливість поборотися за нагороди. Однак загалом аж три кола штрафу не дали йому змоги зачепитися за медаль. І хоча француз лише 10 секунд програв за показником лижного ходу згаданому вище шведу, та зумів стати лише 5-м. Чільну 6-ку замкнув Мартін Понсілуома. Він після першого ідеального вогневого рубежу надалі на кожній із стрільб хибив по одному разу. Й найкраща швидкість по дистанції надто не допомогла. Та це його третя квіткова церемонія на цьому етапі. Українська збірнаНа дистанцію вирушив лише один представник збірної України, який напередодні перегонів посідав 25-те місце в тоталі. За підсумками першого вогневого рубежу Віталій Мандзин був змушений піти на штрафне коло. А ось друга стрільба була ідеальною в його виконанні, й він відіграв завдяки цьому чимало позицій. Натомість на третьому вогневому рубежі Мандзин знову був змушений зазирнути на додаткові 150 метрів дистанції. На додачу й на заключній стрільбі українець не зумів закрити одну мішень. Ходом він продемонстрував 23-й результат, програвши за цим компонентом Понсілуомі 1,5 хвилини. Як наслідок, 22-га підсумкова позиція для нього. Кубок світу. Голменколлен (Норвегія) Масстарт, чоловіки 1. Йохан-Олав Ботн (Норвегія) (0+0+0+0) 37:15,6 2. Філіпп Наврат (Німеччина) (0+0+0+0) +3,7 3. Ерік Перро (Франція) (0+0+1+1) +13,7 ... 22. Віталій Мандзин (Україна) (1+0+1+1) +2:23,7 Ще чимало спортсменів завершило свої професійні кар’єри. Дехто ще під час спринту, а хтось і по закінченні персьюту. Традиційно на Sport.ua ми висвітлимо історію кожного спортсмена, хто завершує свої біатлонні виступи. Зокрема чекайте й на статті про Доротею Вірер і Франциску Пройс. А поки що хочу подякувати всім своїм читачам і читачкам, які продовжують стежити за цим видом спорту й весь сезон були зі мною. Дякую вам за вашу любов і підтримку. Не прощаємося... Євгенія АНТОНОВА

Збірні Німеччини з біатлону в сезоні 2025/26 вперше в історії не здобула жодної перемоги на етапах Кубка світу. Включно з Олімпійськими іграми в поточному сезоні відбулося 69 гонок, у яких німецькі спортсмени не здобули жодної золотої нагороди. Взагалі без медалей Німеччина не залишилася, оскільки Філіпп Горн у спринті в Обергофі та Філіпп Наврат у масстарті в Голменколлені здобували срібні нагороди. Також вони доклалися до бронзи в чоловічій естафеті Рупольдинга. Жіноча збірна двічі посідала третє місце в естафетах, а єдиний особистий подіум команді принесла Франциска Пройсс, яка здобула бронзову медаль в короткій індивідуальній гонці в Нове Место. Також збірна Німеччини посіла третє місце у змішаній естафеті на Олімпійських іграх 2026. Без жодної перемоги німці завершили сезон вперше в новітній історії Кубка світу – від сезону 1987/88, коли у серії почали проводитися змагання жінок. У загальному заліку КС у цьому сезоні лише Філіппу Наврату вдалося потрапити до топ-10 – він став дев'ятим серед чоловіків. У жіночому рейтингу найвищу позицію посіла Ванесса Фогт – 14. Попри не найвдаліший сезон у Кубку націй Німеччина зберегла місця у топ-5, ставши п'ятою серед чоловіків та четвертою – серед жінок.

Збірна Франції з біатлону офіційно оголосила про повернення Зігфріда Мазе до національної команди на роль тренера зі стрільби. Після завершення поточного сезону Мазе попрощався з норвезькою збірною, де працював з 2016 по 2026 рік. Наступною зупинкою тренера стане рідна французька команда – раніше, до приходу в національну збірну Норвегії, він провів у збірній Франції вісім років. «Після кількох років, проведених у складі збірної Норвегії з біатлону, Зігфрід Мазе з наступного сезону повернеться до збірної Франції на посаду тренера зі стрільби. Ласкаво просимо додому», – написала французька пресслужба.

Норвезька легенда біатлону – Уле-Ейнар Бьорндален – поділився враженнями від француза Еріка Перро, який в свої 24 роки виграв загальний залік Кубка світу та здобув Великий кришталевий глобус. Француз вже має в своєму активі 13 перемог на Кубку світу, шість медалей чемпіонатів світу (три золота, срібло та дві бронзи), а також три нагороди Олімпіади (два золота та срібло). «Він дуже молодий, але вже має великий досвід у біатлоні. Почав рано й має чудових батьків, які навчили його всього з дитинства. Він народжений бути біатлоністом – хороший хлопець, який цієї зими демонструє неймовірний рівень. Його стрілецькі навички вже відмінні, і він прогресує на лижні. Для біатлону цього достатньо, але він може стати ще кращим. Якщо взяти мене, я був конкурентним у лижних гонках, тоді як якби він перейшов у цю дисципліну, то не був би настільки успішним. Рівень швидкості там надто високий. Тому вважаю, що саме в цьому компоненті він має найбільший потенціал для прогресу», – сказав Уле-Ейнар.

У четвер, 26 березня 2026 року, у Буковелі відбулась змішана естафета в рамках чемпіонату України з біатлону. Чемпіоном України у змішаній естафеті стала збірна Сумської області, у складі якої виступили Ксенія Приходько, Анна Кривонос, Богдан Цимбал та Богдан Борковський. Чемпіонат України з біатлону. Буковель, змішана естафета 1. Сумська область (Приходько, Кривонос, Цимбал, Борковський) 2. Чернігівська область (Чалик, Х.Дмитренко, Аксюта, Ткаленко) 3. Харківська область (Кип'яченкова, Кріпак, Пономаренко, Кінаш)

За інформацією ЗМІ, у середині квітня на тренерській нараді своїх посад у чоловічій та жіночій збірних України з біатлону будуть позбавлені наставники Микола Зоц та Надія Бєлова. Поки немає даних, хто може їх замінити на чолі збірних. Сезон Кубка світу збірні України завершили без медалей, а також втратили квоту в п'ять спортсменів на наступний сезон. Крім того, невдало склався і головний старт року – Олімпійські Ігри в Італії.

28 березня було визначено медалістів жіночого спринту на чемпіонаті України з біатлону в Буковелі. Сестри Меркушини по завершенні Кубка світу взяли невеликий перепочинок та вийшли на трасу національного змагання. Вже в першому старті сестри продемонстрували суперницям високій рівень майстерності: Олександра завоювала золото, Анастасія – срібло. Бронзову нагороду виграла Анна Кривонос, яка програла Олександрі майже хвилину. Чемпіонат України з біатлону 2026 28 березня, Буковель Спринт, жінки 1. Олександра Меркушина (0+0) 21:58.4 2. Анастасія Меркушина (1+0) +16.8 3. Анна Кривонос (0+1) +52.0 4. Валерія Шейгас (0+0) +1:09.4 5. Дарина Чалик (1+3) +1:12.7 6. Лілія Стеблина (1+1) +1:47.6

Президент IBU – Олле Далін – приємно здивував українських прихильників біатлону та приїхав на чемпіонат України в Буковелі. Функціонер перебував на біатлонній арені в компанії президента Федерації біатлону України – Іван Крулька. Наживо Далін слідкував за перебігом подій жіночого спринту, в якому домінацію проявили сестри Меркушини: Олександра стала першою, Анастасія фінішувала другою. Після гонки президент IBU поспілкувався з українським журналістом та розповів про свої враження від гонки в Буковелі. ФОТО. Президент IBU відвідав чемпіонат України в Буковелі попри війну

Президент Федерації біатлону України (ФБУ) – Іван Крулько – вперше заговорив про зміни на тренерському містку жіночої та чоловічої команд після невдалого сезону 2025/26. Функціонер не оголосив імена майбутніх тренерів, проте наголосив, що звільнення відбудуться як у головній, так і другій команді збірної України. «Так, треба очікувати на зміни у тренерських складах, ми над цим працюємо. Спойлерити не буду, але зміни будуть обов'язково, причому по всій вертикалі: починаючи від команди А, закінчуючи юніорською. Йдеться і про жіночу і про чоловічу команди. У нас відбудеться тренерська рада у середині квітня. Під час неї ухвалимо рішення і оголосимо тренерські склади. Безумовно, треба робити зміни і посилювати тренерські склади, якщо хочемо мати результати у майбутньому», – сказав Крулько. Жіночу збірну впродовж останніх трьох сезонів тренує Микола Зоц, тоді як чоловічу команду вже два роки очолює Надія Бєлова. Сезон 2025/26 став провальним для збірної України з біатлону з кількох причин. Зокрема, українки жодного разу не виступили в масстарті, обидві команди втратили квоту у п’ять біатлоністів на особисті гонки, а збірна України завершила сезон без жодного потрапляння до квіткової церемонії Кубка світу.

Президент IBU – Олле Далін – під час чемпіонату України в Буковелі навідріз відмовився від ідеї повернення російських та білоруських спортсменів, як це зробили колеги з FIS. Далін продемонстрував чітку позицію біатлонного союзу: продовжуєте війну в Україні – не бере участь у міжнародному біатлоні. «Ми продовжуємо стояти на своїй думці. Оскільки війна продовжується, ми не хочемо повертати російських спортсменів до змагань. Росіяни протестують у CAS, у нас є опозиція, ми захищаємося. Побачимо, що буде. Буде слухання? Гадаю, що через кілька місяців воно буде», – сказав Олле. Нагадаємо, що IBU відсторонив російських та білоруських біатлоністів від змагань під їхньою егідою на початку повномасштабного вторгнення в Україну. З 2022 року союз жодного разу не змінював своєю думки щодо цього питання.

28 березня біатлоністи розіграли комплект медалей зі спринту на чемпіонаті України в Буковелі. Маючи за спиною досвід Олімпіади та Кубка світу, перемогу в гонці здобув Віталій Мандзин. Він закрив усі мішені та продемонстрував високий темп на лижні. Олександр Пономаренко наочно показав різницю між учасником Кубку IBU та Кубка світу: Пономаренко теж влучив в усі 10 мішеней, але програв Віталію 35.1 секунди. Бронзовим медалістом став Тарас Лесюк з двома промахами на рубежах. Чемпіонат України з біатлону 2026 28 березня, Буковель Спринт, чоловіки 1. Віталій Мандзин (0+0) 25:16.8 2. Олександр Пономаренко (0+0) +35.1 3. Тарас Лесюк (1+1) +37.7 4. Богдан Борковський (1+0) +1:08.9 5. Богдан Цимбал (1+0) +1:33.2 6. Артем Тищенко (0+0) +1:51.7

Зірки українського біатлону – Віта Семеренко та Олена Підргушна – на чемпіонаті України в Буковелі урочисто завершили свої спортивні кар'єри. Відомі спортсменки у формі національної збірної та з медалями на шиї попрощалися з біатлонними фанатами, пробігши прощальне коло. Обидві біатлоністки вписала своє ім'я золотими літерами в спортивну історію України після Олімпійських ігор 2014 в російському Сочі. Тоді сестри Семеренко, Підгрушна та Юлія Джима завоювали золоту медаль жіночої естафети. Якщо для Олени ця нагорода стала єдиною на Олімпіадах, то Віта також виграла бронзу в 2014 році в спринті. Віта Семеренко розпочала кар'єру в 2001 році, тоді як дебют на Кубку світу відбувся аж в 2006-му. За час виступів вона взяла участь у 281 старті Кубка світу, проте виграти особисту гонку так і не вдалося – найвищим досягненням було лише друге місце. Українка здобула сім медалей чемпіонатів світу (два срібла та п'ять бронз), два срібла юніорських чемпіонатів світу, 12 медалей чемпіонатів Європи (п'ять золотих, три срібних та чотири бронзові) та тричі перемога на Кубку світу в командних гонках. Старт кар'єри Олени Підгрушної припав на 2000 рік, перша гонка на Кубку світу – 2007. На рахунку українки 296 стартів Кубка світу та єдина перемога в особистій гонці: тріумф у спринті в Кенморі (2016 рік). За період виступів Олена виграла шість медалей чемпіонатів світу (золото, два срібла та три бронзи), бронзу юніорського чемпіонату світу, вісім медалей чемпіонатів Європи (п'ять золотих та три срібних), а також перемогла в чотирьох гонках Кубка світу. ФОТО. Легендарні біатлоністки Семеренко та Підгрушна урочисто завершили кар'єри

Легендарна українська біатлоністка – Олена Підгрушна – поділилась емоціями після прощального кола на чемпіонаті України в Буковелі. Олена разом з експартнеркою Вітою Семеренко урочиста завершила спортивну кар'єру, яка розпочалася ще в 2000 році. «Так склалося, що мої лижі та гвинтівка перейшли до Тараса Тарасюка. Він мені, напевно, дав сьогодні гоночні лижі. І хоча не біг, їх намастили так, що вони у мене з-під ніг вилітали, ледь кілька разів не впала. Віта була готова підхоплювати. Дуже круто, що приїхали вболівальники і що є можливість поставити цю крапку та сказати «дякую» за ці щонайменше 25 років Григорій Шамрай? Дякуючи йому, є це «золото» Олімпіади. Ми всі вчотрьох пишаємося тим, що у нас випала така нагода. Співпало так, що ми народилися в Україні, потрапили в одну команду і разом здобули результат у найбільш потрібний момент для країни. Тому це «золото» – воно найзолотіше серед усіх золотих нагород у країні», – наголосила Олена.

Українка Олександра Меркушина увійшла до рейтингу найкращих біатлоністок за підсумками Кубка світу 2025/26 за швидкістю стрільби на рубежах. Меркушина-молодша завершила другий повноцінний сезон в основній команді на третьому місці в списку по швидкострільності: українка витрачала в середньому на один рубіж – 23.9 секунди. Швидше за Олександру на стрільбищі працювали італійка Ліза Віттоцці (23.4) та француженка Жюлья Сімон (23.7). Цікаво, що за швидкістю стрільби стоячи Меркушина посідає друге місце в рейтингу Кубка світу, поступаючись лише Елі Север зі Словенії, яка взяла участь лише в одній гонці Кубка світу. Топ-5 біатлоністок за швидкістю стрільби на Кубку світу 2025/26: Ліза Віттоцці (Італія) – 23.4 Жюлья Сімон (Франція) – 23.7 Олександра Меркушина (Україна) – 23.9 Лена Хеккі-Гросс (Швейцарія) – 23.9 Ребекка Пасслер (Італія) – 24.1

Одна з легендарних біатлоністок збірної України – Віта Семеренко – подякувала близьким та прихильникам за роки спортивної кар'єри. Віта разом з Оленою Підгрушною урочисто пішли зі спорту на чемпіонаті України в Буковелі, де вони виконали символічне прощальне коло. «Хочу подякувати біатлону за перемоги, поразки та емоції. Дякую тренерам, родині та вболівальникам. Дякую, що в нас вірили. Ми вас любимо», – сказала Віта. За свою кар'єру Віта здобула сім медалей чемпіонатів світу (два срібла та п'ять бронз), два срібла юніорських чемпіонатів світу, 12 медалей чемпіонатів Європи (п'ять золотих, три срібних та чотири бронзові) та знамените золото Олімпійських ігор 2014. В активі українки 281 старт на Кубку світу та три перемоги в командних гонках.

29 березня була проведена остання гонка серед жінок у форматі масстарт на чемпіонаті України в Буковелі. У складних погодних умовах біатлоністки загострили боротьбу за золоту медаль: Олександра Меркушина та Дарина Чалик вийшли після четвертого рубежу поруч одна з одною. Контактну боротьбу виграла Олександра, яка змогла відірватися від партнерки по збірній та втримати перевагу. Меркушина-молодша оформила золотий дубль на ЧУ, поповнивши колекцію медалей. Дарина попрощалася з чемпіонатом зі срібною медаллю, а от Анастасія Меркушина через проблеми на стрільбищі змушена радіти бронзі. Чемпіонат України з біатлону 2026 29 березня, Буковель Масстарт, жінки 1. Олександра Меркушина (0+1+2+0) 32:42.3 2. Дарина Чалик (2+1+0+0) +0.4 3. Анастасія Меркушина (0+1+1+3) +1:56.7 4. Ірина Шевченко (0+0+3+1) +3:06.6 5. Марія Голоборода (2+1+0+1) +4:05.7 6. Лариса Кондрашова (2+1+1+2) +4:29.0

29 березня досвідчений біатлоніст – Артем Тищенко – здобув перемогу в останній гонці чемпіонату України 2026. Артем зі штрафним колом спокійно виграв масстарт, в якому взяли участь 21 спортсмен. Срібну медаль завоював Олександр Пономаренко. Відрив від другого місця до першого склав 24 секунди. Також на п'єдестал потрапив Сергій Супрун, який став бронзовим призером. Цікаво, що останню гонку в Буковелі пропустили біатлоністи команди А: Віталій Мандзин, Богдан Борковський, Тарас Лесюк, Богдан Цимбал. Чемпіонат України з біатлону 2026 29 березня, Буковель Масстарт, чоловіки 1. Артем Тищенко (0+0+1+0) 36:35.9 2. Олександр Пономаренко (0+2+0+1) +23.9 3. Сергій Супрун (0+0+2+1) +53.7 4. Роман Боровик (1+0+1+2) +1:06.4 5. Назарій Савонік (0+0+1+0) +1:55.7 6. Михайло Хміль (2+1+2+3) +2:55.9

Президент Федерації біатлону України (ФБУ) – Іван Крулько – поділився емоціями в соціальних мережах від приїзду президента IBU Олле Даліна в Буковель на чемпіонат України. Головною ціллю Даліна стало вручення срібних медалей українським біатлоністам за естафету ЧС-2011, яку збірна України отримала через допінг-скандал росіянина. Також Крулько та Даліна провели символічне прощання з легендарними українками Оленою Підгрушною та Вітою Семеренеко, які вибороли для України золото ОІ-2014. «Сьогоднішня церемонія нагородження видалася насиченою. Чоловіча збірна України з біатлону отримала срібні медалі ЧС-2011 після дискваліфікації росіян. Нагороди вручив президент IBU Олле Далін. Це заслужені медалі через 15 років! Окрім цього, я вручив подяки Голови Верховної Ради України за вагомий особистий внесок у розвиток і популяризацію українського біатлону Віті Семеренко, Олені Підгрушній та Григорію Івановичу Шамраю (на той час головного тренера команди А). Також під час вручення медалей за сьогоднішні спринти вручив IBU Олле Даліну вишиванку – як знак поваги та вдячності від України! Дякую усім за такий внесок у розвиток українського біатлону», – написав Іван.

30-річний французький біатлоніст Емільєн Жаклен вирішив змінити вид спорту та обрав велоспорт. Жаклен приєднання до велокоманди Decathlon-CMA CGM у ролі стажера, де протягом шести місяців буде тренуватися та розвивати свій потенціал. «Мета – розширити свої горизонти. Я хочу вийти з зони комфорту», – пояснив своє рішення Жаклен. При цьому француз у жодному разі не відмовляється від біатлону: після шести місяців випробування він увійде до нового біатлонного сезону. «Для Емілієна цього року наче зійшлися всі планети, щоб здійснити дитячу мрію», – сказав директор змагань у Decathlon-CMA CGМ Себастьєн Жолі. Нагадаємо, що кумиром дитинства Жаклена був легендарний велогонщик з Італії – Марко Пантані, який пішов із життя в 2004 році. Саме з його сережкою Емільєн виступав на Олімпійських іграх 2026 та виграв золото в естафеті. Сезон Кубка світу 2025/26 француз завершив на п'ятій позиції в загальному заліку: одна перемога, дев'ять разів фінішував другим та дві третім.

Українська біатлоністка Анастасія Меркушина після завершення зимового сезону розповіла про свою головну спортивну трагедію за останній час – спортсменка не поїхала на Олімпіаду-2026. «Не брехатиму, це було те не щоб боляче – смертельно боляче. Я пам'ятаю просто фразу, коли мені сказали: «Вибач, ти не їдеш». Чесно, я пролежала три дні в сльозах, в істериці. Це було дуже боляче». «В якомусь плані це був досвід. Так, негативний – пройти це, переступити, перетерпіти та пережити. Єдина думка, яка мене реально підтримувала: «Це пройде, це закінчиться». «Зараз закінчиться Олімпіада і пройде якийсь час – ти забудеш цей біль. Бо так, він був, але завтра буде краще. Це не назавжди». «І цей досвід допоміг мені зрозуміти, що, можливо, не все [впирається у] спорт», – сказала Меркушина. Збірна України невдало виступила на Олімпіаді.

Напередодні Олімпійських ігор у Мілані/Кортіні Д'Ампеццо біатлонний світ спіткала новина: про свої наміри завершити професійну кар'єру оголосила представниця італійської збірної. Доротея Вірер повідомила, що чеський етап в Нове-Место стане останнім етапом Кубка світу в її житті. А домашня Олімпіада буде своєрідною «вишенькою на торті», й саме після неї відбудеться прощання зі спортом. Тож згадаймо історію у біатлоні цієї титулованої спортсменки, в якої серед нагород немає лише олімпійського золота. *** Доротея народилася 3 квітня 1990 року в німецькомовній комуні Бруніко, в містечку Разун-Антерсельва, що розташоване на півночі Італії. Спочатку вона захопилася лижними гонками, а опісля, вже в підлітковому віці перейшла у біатлон. Вірер наслідувала своїх старших братів: «Я просто хотіла робити те саме, що й мої брати. Спочатку це була просто гра та можливість провести час на вулиці», – згадувала вона в інтерв'ю. *** В сезоні-2006/2007 італійка вперше виступила на Кубку IBU серед юніорів у містечку Чезана Сан-Сікаріо. Тоді Доротея посіла 13-те місце в індивідуальній гонці, схибивши 6 разів, і 17-те місце за підсумками спринту, пішовши на три кола штрафу вже на першому вогневому рубежі. Вірер також взяла участь в юніорському чемпіонаті світу в категорії «юніорки», що проходив у італійському Мартел-валь-Мартелло. Тоді вона виступила в індивідуальній, спринтерській гонках і персьюті. А найкращою позицією стала 10-та за результатами класики світового біатлону. Тоді Доротея не зуміла закрити три мішені. В естафеті, разом із партнерками по команді Єленою Чампвіллар і Монікою Месснер посіла 12-те місце. Сезон італійка закінчувала на домашньому юніорському етапі Кубка IBU в містечку Ріднаун-валь-Ріданна в категорії «юніорки». Тоді вона за підсумками зв'язки спринт – персьют посіла 22-ге та 18-те місця відповідно. Наступного сезону – 2007/2008 років – прийшов перший успіх для Доротеї. Спочатку вона перемогла на юніорському чемпіонаті світу в категорії «дівчата», що відбувався в німецькому містечку Рупольдинг, в індивідуальній гонці, схибивши лише однораз. А опісля додала до свого здобутку бронзову нагороду за підсумками естафети, пробігши її разом з Алексією Рунгальдьє та Монікою Месснер. Того самого сезону Вірер взяла участь і в чемпіонаті Європи серед юніорок, що відбувався в чеському Нове-Место. Найкращим особистим результатом юної дівчини стала 17-та позиція в індивідуальній гонці з трьома хибами загалом. Дебют на Кубку світу Сезон-2008/2009 став знаковим у кар'єрі молодої італійки. Вона дебютувала на етапі Кубка світу в німецькому Обергофі. Сталася ця подія 9 січня 2009 року. Тоді Доротея пробігла лише спринт, за підсумками якого посіла 69-те місце з двома штрафними колами. Такий результат не дав їй змоги відібратися до персьюту. Надалі Вірер ще взяла участь на етапі в канадському Ванкувері. Однак і там вона не зуміла показати гарний результат – 72-ге місце теж із двома колами штрафу. Проте Доротея взяла участь в юніорському чемпіонаті світу, що відбувався в Кенморі, Канада. Спочатку вона посіла 4-те місце в спринтерській гонці, а надалі зуміла перемогти в гонці переслідування, попри чотири хиби на перших двох вогневих рубежах. А в естафеті разом із партнерками по команді Ніколь Гонтьє та Алексією Рунгальдьє стала бронзовою призеркою. *** Наступного олімпійського сезону Доротея взяла участь у двох етапах Кубка IBU та в юніорському чемпіонаті світу в шведському містечку Турсбю. Там італійка не зуміла потрапити на п'єдестал пошани за підсумками гонок. Її найкращим місцем стало 6-те в індивідуальній гонці з вибитими 18-ма мішенями з 20-ти. Сезон-2010/2011 став одним зі зламних у кар'єрі дівчини. Вона розпочала його з етапу Кубка світу. Й уже в німецькому Рупольдингу заробила свої перші залікові бали, ставши 23-ю в спринті й 36-ю в персьюті. Крім того, Доротея взяла участь в юніорському чемпіонаті світу, що проходив у чеському Нове-Место. Там італійка провела просто ідеальні старти, ставши золотою призеркою в усіх особистих стартах і разом зі співвітчизницями Ніколь Гонтьє та Алексією Рунгальдьє здійнявшись на 2-гу сходинку в естафеті. Надалі такі гарні результати дали змогу Доротеї взяти участь у чемпіонаті світу 2011 року в Ханти-Мансійську. Спочатку вона посіла 27-ме місце в спринті, а опісля завдяки ідеально пройденим чотирьом вогневим рубежам стала 9-ю в гонці переслідування. Це дало їй змогу відібратися до гонки з масового старту, за підсумками якої вона посіла 20-те місце. Вірер також пробігла класичну жіночу естафету, будучи фінішеркою своєї команди. Загалом вона заробила 90 очок, посівши 51-ше місце в загальному заліку. В сезоні-2011/2012 Доротея не зуміла виявити себе якнайкраще. Вона заробляє бали лише в одній гонці та проводить не надто вдалий другий для себе чемпіонат світу в німецькому Рупольдингу. Там її найкращою позицією стає 42-га за результатами індивідуальної гонки. Персьют і масстарт спортсменка пропускає. Наступний сезон Вірер повністю провела на етапах Кубка світу. Попри те, що італійка так і не зуміла здобути особистої нагороди чи потрапити до квіткової церемонії, її результати поступово почали поліпшуватися. Доротея вряди-годи потрапляла до залікової зони. А на чемпіонаті світу в чеському Нове-Место разом із партнерками по команді Ніколь Гонтьє, Мікелою Понцею та Карін Оберхофер стає бронзовою призеркою в естафеті. Тоді вона була забійницею своєї команди: «Це моя найкраща гонка в сезоні! Я вже трохи втомилася, це моя п'ята гонка на чемпіонаті світу. Проте стрільба була швидкою та влучною. Ми всі дуже щасливі!». Сезон-2013/2014 розпочався з перемоги в спринтерській гонці на літньому чемпіонаті світу, що відбувся в італійському Форні-Авольтрі. До знакової події – Олімпіади-2014 у Сочі – Вірер періодично потрапляла до залікової зони та поліпшувала свої результати. Справжній прорив стався вже на Олімпійських іграх. Тоді в спринті Доротея зуміла посісти 6-те місце. А разом із товаришами по команді – Карін Оберхофер, Домініком Віндішем і Лукасом Хофером – стала володаркою бронзової олімпійської нагороди. Варто зауважити, що тоді вперше на головному старті 4-річчя до програми дисциплін було включено змішану естафету. Постолімпійський етап приніс Доротеї першу квіткову церемонію в кар'єрі та перший подіум. Вона в словенській Поклюці за підсумками гонки переслідування стала бронзовою призеркою, попри загалом додаткові 450 метрів дистанції. «Сьогодні в мене перший особистий подіум у кар'єрі, але все ж бронза в естафеті в Сочі означає більше. Після 2011 року, коли я перемогла в трьох гонках на юніорському чемпіонаті світу, в мене почалися проблеми. Й лише цьогоріч я відчула, що набираю належну форму», – казала Доро. Сезон вона завершила на доволі високій 16-й позиції, заробивши 404 очки. За підсумками наступного сезону Доротея чимало разів потрапляла на п'єдестал пошани, заробляла залікові бали та брала участь у масстарті. Сезон-2015/2016 приніс їй першу перемогу в кар'єрі на етапах Кубка світу. Сталося це вже на першому етапі сезону, що проходив у шведському містечку Естерсунд. Тоді Доротея вже в гонці-відкритті – класиці світового біатлону – тріумфувала, ідеально провівши чотири вогневі рубежі. Італійка в той час ділилася враженнями: «Так, я була трохи застуджена минулого тижня, після Шушену. Поїхала додому на тиждень, сюди приїхала два дні тому. Ходом я сьогодні була не настільки швидка, але це нормально для першої гонки, це був лише тест, до того ж була гарна стрільба. В індивідуальній гонці на 15 км у мене ніколи не було ідеальної стрільби. В 2011 році було чотири нулі на чемпіонаті світу в гонці переслідування, і це було востаннє, коли я закрила всі мішені. Переможний початок сезону допомагає в плані мотивації. Думаю, що це також здорово й для всієї команди. Проте це лише перша гонка, й попереду ще довгий сезон. Не думала занадто багато про стрільбу, «відімкнула» мозок і стріляла, як на тренуванні. Іноді в мене є кнопка для цього, а іноді – ні. На лижах зараз ще відчуваю себе не дуже добре, але сподіваюся, що на вихідних також зможу показати гарну стрільбу та відчуватиму себе трохи краще, подивимося». Крім того, цей сезон їй подарував ще дві особисті й одну командну перемогу в класичній жіночі естафеті. Італійка також зуміла здобути довгоочікуваний особистий подіум на чемпіонаті світу в норвезькому Голменколлені. Вірер стала срібною призеркою гонки переслідування. «Це моя перша особиста медаль на чемпіонатах світу, й вона для мене особлива, позаяк знаю, що зараз усі готові якнайкраще. В мене була купа проблем минулого тижня, я міняла напоготів стрільби не менше п'яти разів, й у мене все одно не виходило закрити всі мішені на тренуванні. Проте сьогодні – новий день, і я щаслива!» – не приховувала своїх почуттів Доро. Такий вдалий сезон приніс Доротеї перший Малий кришталевий глобус у кар'єрі за підсумками індивідуальних гонок. Сезони 2016/2017 і 2017/2018 років вона провела напрочуд вдало, періодично потрапляючи на подіум, поліпшуючи свою стрільбу та швидкість на трасі. А на своїй другій Олімпіаді в кар’єрі Доротея знову опинилася на олімпійському п’єдесталі пошани. Разом із партнерами по команді – Лізою Віттоцці, Лукасом Хофером і Домініком Віндішем – вона стала бронзовою медалісткою знову в змішаній естафеті. Найкращим особистим результатом на Іграх у корейському Пхенчхані стала 6-та позиція за результатами масстарту. Величні два сезони Найвищим досягненням Доротеї Вірер можна вважати здобуття двох Великих кришталевих глобусів поспіль. Спочатку італійка в сезоні-2018/2019 боролася зі своєю співвітчизницею Лізою Віттоцці за звання найкращої спортсменки. Їх боротьба стала окрасою післяолімпійського сезону. Зрештою, саме в Доротеї вийшло перемогти в цьому запеклому протистоянні та здійняти над своєю головою найвищу нагороду, заради якої вона працювала весь рік. Окрім того, у Вірер вийшло додати до свого комплекту й Малий кришталевий глобус у заліку гонок переслідування. Під час чемпіонату світу 2019 року, що проходив у шведському Естерсунді, Доро охоче ділилася своїми враженнями з пресою: «Я дуже задоволена своїм виступом сьогодні, надто стрільбою – вийшло чисто відпрацювати три рубежі, хоча тут, в Естерсунді в мене є труднощі на вогневих. Так, у минулих перегонах я добре відчувала себе на трасі, але з такою кількістю хиб у мене просто не було шансів. Не було жодних очікувань від масстарту. Можливо, саме те, що не було очікувань, і допомогло мені під час стрільби (сміється). Я багато працювала цьогоріч для такого результату, але це біатлон – хід гонки сьогодні міг змінитися у будь-який момент. Після трьох нулів подумала, що можу показати гарний результат, але опісля двічі схибила (посміхається). На останньому колі боялася, що Катерина з Деніз наздоженуть мене, так що довелося попітніти (сміється)! Мої ноги горіли, було важко. Мені повідомили, що Катерина йде за мною в 10-ти секундах, але нічого не сказали про Деніз (сміється)! Напевно, спеціально. Лише на останньому спуску побачила дівчат і зрозуміла, що в мене все ж таки вийде утримати золото». Сезон-2019/2020 розпочався для Вірер із командної перемоги, до якої вона додала особистий тріумф за підсумками спринту в шведському Естерсунді. Домашній чемпіонат світу став окрасою сезону. До нього Доротея готувалася дуже серйозно, розуміючи важливість цієї події для себе. Й вона зуміла показати гарні результати. Спочатку разом із товаришами по команді – Лізою Віттоцці, Лукасом Хофером і Домініком Віндішем – здобула срібну нагороду в змішаній естафеті. А в гонці переслідування вона здійснила свою мрію. Стартувавши 7-ю, Доро, попри коло штрафу на заключній стрільбі стоячи, зуміла таки перемогти на домашньому стадіоні, перед рідною публікою. Вірер сяяла від щастя: «Дуже рада перемозі! Останні гонки були для мене не дуже вдалими – не відчувала впевненості на трасі. Сьогодні все було краще, я відчула це з перших метрів. За таких умов потрібно стріляти чисто, й мені пощастило помилитися всього один раз. Так, я багато тренувалася тут, в Антгольці, але збори не можна порівнювати з гонками чемпіонату світу. Зараз тут дуже багато вболівальників і преси, відчувається тиск. Звичайно, я сподівалася на гарний результат, але конкуренція в жіночому біатлоні просто зашкалює. Думаю, сьогодні мені дуже пощастило! Останнє коло було нервовим – за мною йшли Деніз із Марте, і я думала, що разом вони з легкістю наздоженуть мене (сміється). На щастя, дівчата не кинулися в погоню, і я змогла по повній насолодитися фінішем (сміється)! Тут уся моя сім'я, так що перемога сьогодні, справді, особлива!». Ця перемога була не єдиною для Доро на цьому чемпіонаті. Вона після тріумфу в персьюті зуміла знову опинитися на верхівці подіуму, здобувши золото за результатами класики світового біатлону. Й це, попри дві штрафні хвилини та шалену конкуренцію з іншими суперницями. До цих нагород Вірер додала ще срібну медаль – за підсумками останньої гонки – масстарту. Такий гарний чемпіонат світу, зароблені бали та скорочення календарних гонок через пандемію Covid-19 зумовили, зрештою, здобуття Доротеєю свого другого в кар’єрі Великого кришталевого глобусу. На додачу вона стала володаркою і Малого глобусу за результатами гонок із масовим стартом. Її перевага в тоталі над найближчою суперницею, якою стала норвежка Тіріль Екхофф, становила лишень 7 очок. Наступний сезон був своєрідною підготовкою до третіх Ігор у кар’єрі італійки. Вона вряди-годи потрапляла на подіум і завжди була серед претенденток на нагороди. Третя Олімпіада, яка відбулася в китайському Пекіні, принесла Доротеї довгоочікувану особисту нагороду ігор. Вона стала бронзовою призеркою спринтерської гонки, ідеально провівши два вогневі рубежі. Сезон-2022/2023 також призвів до неочікуваних сюрпризів. Окрім особистих здобутків, Доротеї надовго запам’ятається чемпіонат світу в німецькому Обергофі. Попри те, що вона так і не зуміла здійнятися на п’єдестал пошани в одиночних стартах, у командних гонках усе склалося якнайкраще. Вірер разом із партнерками по команді Самуелою Комолою, Ханною Аухенталлер і Лізою Віттоцці опинилася на верхівці подіуму, здобувши історичне золото для своєї країни в класичній жіночій естафеті. Наступний сезон не приніс жодної особистої нагороди для Вірер. Вона лише в командних змаганнях піднімалася на п’єдестал пошани. Крім того, й у передолімпійському сезоні Доротея не зуміла зачепитися за нагороди, періодично фінішуючи в квітковій церемонії. Домашня олімпіада Олімпійський сезон 2025/2026 років мав стати фінальним акордом у виконанні італійки. Щоправда, вона озвучила, що не планує очікувати останніх гонок, а прагне завершити кар’єру на домашньому стадіоні, не виступаючи в останньому триместрі. Початок сезону виявився напрочуд вдалим. Адже вона символічно, як і кілька сезонів перед цим, зуміла виграти гонку-відкриття сезону в шведському Естерсунді й надягнути жовту майку лідера. Етап у французькому Ансі став одним із найуспішніших у її виконанні. В зв’язці спринт – персьют вона здобула бронзові медалі. Останньою гонкою в кар’єрі на етапах Кубка світу став масстарт у чеському Нове-Место. За підсумками тієї гонки вона посіла 7-ме місце, відсвяткувавши на повну свій останній передолімпійський старт. Гонкою-відкриттям довгоочікуваного старту, вже четвертого в кар’єрі італійки, стала змішана естафета. Господарі турніру були дуже зосереджені та налаштовані потрапити на п’єдестал пошани, й по можливості поборотися за перемогу. Зрештою, Доротея разом із Лізою Віттоцці, Лукасом Хофером і Томмазо Джакомелем зуміла все ж таки здобути олімпійське срібло. В особистих перегонах у неї не вийшло зачепитися за медалі. А в останній гонці в своїй професійній кар’єрі вона посіла 5-те місце. На своїй офіційній Instagram-сторінці спортсменка подякувала всім і підбила підсумки свого шляху в біатлоні: «Ніколи не могла уявити, що дістану таку прихильність від людей, які стежать за мною та які стежать за біатлоном. Дякую всім шанувальникам, я зрозуміла, наскільки важливо бути собою, поважати й вміти передавати емоції не лише через результат. Завдяки біатлону я зустріла багато людей, які стали моїми друзями, я дізналася свої межі, свої переваги та свої вади, надто, коли ти перебуваєш під тиском. У мене було чимало різного досвіду, який змусив мене зростати й бачити речі з іншого ракурсу. Хочу подякувати людям, які були зі мною протягом багатьох років, вірили в мене та підтримували мене в цій пригоді. Дякую всім співробітникам і людям, які працювали зі мною в минулому, і я переконана, що без команди, без запалу нашого персоналу, я б із цим усім не впоралася. Звісно, я дякую своїй родині, яка завжди була зі мною, підтримувала та витримувала мене навіть у важкі часи на цьому довгому шляху. Дякую всім!». Загалом за всю кар’єру Доротея Вірер провела 440 стартів, на її рахунку 53 індивідуальних подіуми (17 перемог) і 35 подіумів у всіх видах естафет. Окрім того, вона заробила 8833 очка. А на заключному етапі, що проходив у норвезькому Голменколлені, італійка отримала срібний біб – неофіційну нагороду Міжнародного союзу біатлоністів (IBU) – як найкраща спортсменка віком 33+ років у Кубку світу. В цьому заліку вона на 51 очко випередила Пауліну Батовську-Фіалкову, яка теж завершила свою професійну кар'єру, щоправда, наприкінці сезону. Доротея Вірер по праву вважається однією з найтитулованіших спортсменок у біатлоні. Вона завжди вміла класно відповісти на всі питання в інтерв’ю чи дати смішні коментарі після гонок. Її усмішка та сміх полонили серце не одного фаната. Зичимо успіхів Доротеї у всіх її починаннях і реалізації тих планів, які ще не втілилися в життя. А біатлонний світ сумуватиме за її фірмовою стрільбою та високими результатами... Євгенія АНТОНОВА