Ciko

У НХЛ відбулася процедура драфту. Торонто очікувано вибрав форварда Гевіна Маккенну, Сан-Хосе поповнив список проспектів, а також сімейні зв'язки у Піттсбурзі, Ванкувері та Калгарі. Яким буде новий Торонто Торонто – дивовижна команда. Найдорожчий клуб НХЛ за оцінками Forbes не може досягти успіху на льоду, незважаючи на фінансові можливості і неймовірних уболівальників. Кленові не виходять навіть у фінал конференції з 2002 року. Вибір під першим номером драфта – це завжди шанс пожвавити і десь перезавантажити команду. Торонто обрав форварда Гевіна Маккенну, якому не прогнозують рівень Коннора Макдевіда чи Маккліна Селебріні, але такий гравець команді не завадить. Рік тому Кленових залишив Мітч Марнер, і Маккенна здатний додати атаці на чолі з Меттьюзом і Нюландером агресії біля воріт суперника. Сан-Хосе збирає топову молодь Акулам не лише пощастило обирати першими на драфті Маккліна Селебріні. Клуб навіть без зіркового форварда має величезний вибір перспективних виконавців. На драфті-2026 Шаркс під другим номером отримали нападника Івара Стенберга. Багато хто вважає, що швед за своїм класом не гірший за Маккенну, але про це можна буде говорити пізніше. Нині ж у каліфорнійців є 18-річний Стенберг, 20-річний Селебріні, 19-річний Міса, 21-річний Сміт, 18-річний Верхофф та інші. Getty Images/Global Images Ukraine Сан-Хосе ще минулого сезону ледь не заскочив у плей-оф, а тепер при грамотній роботі на трансферному ринку команда за 2-3 роки може стати реальним претендентом на Кубок Стенлі. Близнюки для Піттсбурга Цікавим драфт вийшов для Піттсбурга. Пінгвіни у першому раунді під 22-м номером обрали форварда Ліама Рака, а потім під 39-м номером забрали нападника Маркуса Рака, його брата-близнюка. Ліам і Маркус стали восьмими близнюками в історії і першими за останні 16 років, яких обрав один клуб на одному драфті. Маркус минулого сезону у Західній хокейній лізі був найкращим бомбардиром зі 108 очками, а його брат став другим бомбардиром зі 104 пунктами. Getty Images/Global Images Ukraine «Важко не посміхатися. Ми сподівалися на це, але важко було точно знати, що один клуб зможе вибрати нас обох. Потрапити до однієї організації – це класно. Кращого варіанту не було», – сказав Маркус. Ветеранському Піттсбургу точно не завадять молоді форварди. Латвійський хокей на підйомі Схоже, збірна Латвії ставатиме все сильнішою і сильнішою. На драфті-2026 під п'ятим номером Рейнджери Нью-Йорка обрали захисника Альберта Шмітса – він став першим латвійським гравцем, обраним у топ-5 драфту НХЛ. У 18 років Шмітс уже встиг зіграти на Олімпіаді і був основним виконавцем на ЧС-2026. Загалом на драфті обрали двох представників Латвії. «Це багато означає не лише для мене, а і для всієї країни. Не має значення, з якої ти країни, але ти маєш шанс пробитися, якщо продовжувати працювати», – сказав Шмітс. Сімейні зв'язки Ванкувер обрав форварда Калеба Малотру, а Калгарі – форварда Джо Ігінлу. Обидва є синами відомих у минулому гравців. Калеб – син Менні Малотри, який відіграв у Лізі майже 1000 матчів і набрав 295 очок. Калеб і Менні стали другим в історії НХЛ дуетом батько – син, яких обрали у топ-10 драфта. Getty Images/Global Images Ukraine Ігінла – легенда НХЛ. Набрав 1300 очок у 1554 матчах, відзначаючись силовим хокеєм. При цьому одного сина вже обирали на драфті. Тіджая Ігінлу у 2024 році у першому раунді забрала Юта, проте в НХЛ гравець поки не дебютував. Найвищий гравець в історії Сан-Хосе у сьомому раунді обрав Олександра Карманова, захисника зі зростом 216 сантиметрів. Якщо гравець дістанеться НХЛ, то на 10 сантиметрів переб'є рекорд легендарного Здено Хари, який є найвищим хокеїстом в історії Ліги. Карманов – перший представник Молдови на драфті Ліги. У гравця є зв'язки з Україною – свого часу він їздив з Кишинева до Києва, оскільки у Молдові не було ковзанок. Гравець тренувався в Києві, проте далі опинився в росії, а зараз заявлений в одній з юнацьких збірних білорусі.

Відомий голкіпер Едуард Захарченко, який з весни 2025 року виступає у складі «Кременчука», був мобілізований до лав Збройних сил України. Досвідчений 30-річний хокеїст-рекордсмен підтвердив, що проходить службу в армії. Захарченко вписав своє ім'я в історію українського хокею, ставши першим воротарем у чемпіонаті, який зумів відзначитися закинутою шайбою. Українець провів останні два сезони у «Кременчуці» – допоміг клубу стати чемпіоном та віцечемпіоном України. За цей час відіграв 22 матчі, відбив 93% усіх кидків і оформив три шатаути. Захарченко дебютував у складі збірної України в 2015 році і відтоді провів у складі «синьо-жовтих» 47 матчів. Став MVP Кубка України 2025 року. На початку повномасштабного вторгнення російської армії Захарченко потрапив в окупацію, коли перебував у Херсоні. Проте, голкіперу вдалося виїхати з окупованого міста.

Двоє хокеїстів «Кременчука» – голкіпер Едуард Захарченко та нападник Єгор Безуглий – були мобілізовані до лав Збройних сил України. Про це повідомив колишній воротар збірної України Артур Оганджанян. За його словами, представники територіального центру комплектування прибули з перевіркою на льодову арену «Айсберг» у Кременчуці, після чого обох гравців забрали. «Наскільки мені відомо, Захарченка та Безуглого мобілізували. Після перевірки на арені «Айсберг» вони вирушили до ЗСУ. Це вся інформація, якою я володію на цей момент», – повідомив Оганджанян. 30-річний Захарченко виступає за «Кременчук» із весни 2025 року і також є воротарем збірної України з хокею.

Дворазовий чемпіон України хокейний клуб «Кременчук» зазнав кадрових проблем через мобілізацію в Україні. Одразу чотирьох гравців фіналіста плей-оф чемпіонату України сезону 2025/26 було мобілізовано в Збройних сил України. До голкіпера Едуарда Захарченка та нападника Єгора Безуглого, про мобілізацію яких стало відомо раніше, доєдналися Юрій Мироненко та Богдан Піддубний. Раніше хокейний клуб «Кременчук» оголосив про відхід головного тренера Андрія Срюбка, який не отримав контракт на наступний сезон.

Наступного тижня українську хокейну спільноту може розірвати інформаційна бомба. Власне, рве й без того, у зв’язку з мобілізацією до лав ЗСУ епатажного голкіпера «Кременчука» Едуарда Захарченка. Але то – тема окремої розмови. Наразі мова про головну команду країни, яку з великою долею вірогідності покине тренерський дует, котрий вивів команду після 20-річної перерви в топ-дивізіон чемпіонату світу. Номінально головний тренер Дмитро Христич і номінальний асистент, а по факту справді керманич команди Олег Шафаренко не можуть досягти з керівництвом Федерації хокею України консенсусу щодо подальшої співпраці і через те можуть офіційно залишити посади вже найближчим часом. Треба згадати, що ініціатором приходу цього тренерського штабу був колишній президент ФХУ Георгій Зубко. Георгій Юрійович шляхом гучного скандалу з начебто наявністю російських паспортів у дуету Шахрайчук-Сімчук, які тренували збірну протягом трьох сезонів до того, домігся зміни на тренерському містку, посприявши приходу на посаду якраз Шафаренка як, мабуть, найфаховішого поміж українських хокейних спеціалістів сучасності. Олег Леонідович, який після початку повномасштабної війни виїхав у Німеччину, працював там і виступав на аматорському рівні, повернувся влітку 2023-го в «Сокіл» саме з умовою, що наступним кроком буде призначення в національну команду. Христич в усій цій історії слугував авторитетною ширмою, мовляв, кандидатура Шафаренка, найбільшим здобутком якого як тренера був чемпіонський титул у незавершеному через початок повномасштабної війни сезоні з «Соколом», може не мати достатньої підтримки. Врешті, Шафаренка у форматі асистента Христича Зубко відстояв, але ще до того, як новий тренерський штаб зібрав команду на перший збір, сталися зміни на чолі ФХУ – замість Зубка спрагла до ̶х̶а̶л̶я̶в̶и̶ реформ хокейна спільнота привела на посаду власника клубу «Кременчук» Сергія Мазура. Зрозуміло, що без результату Шафаренку ніхто б часу на розкачку не давав. Але в тому й річ що результат був. Спершу в лютому 2024-го збірна України вперше за 12 років вийшла до фіналу олімпійської кваліфікації, перегравши на майданчику суперників Польщу. Потім було впевнене перше місце з п’ятьма перемогами в п’яти матчах на чемпіонаті світу в дивізіоні 1В. Мало того, повернувшись в ешелон 1А після восьмирічної перерви, українці не просто не були там хлопчиками для побиття, а лише дивом не відібралися в елітний дивізіон вже в 2025-му. Тоді після трьох перемог у чотирьох матчах в заключному поєдинку нашим землякам було достатньо не програти Японії в основний час. Але останнього кроку, поступившись 2:3, наша команда не зробила. Перед ЧС-2026 заздрісливий в основній своїй масі український хокейний істеблішмент пророкував національній команді боротьбу за виживання. Мовляв, свій шанс ми втратили рік тому, цьогоріч дивізіон 1А став сильнішим, нас вже ніхто недооцінювати не буде і кожен очковий здобуток буде великим подвигом. Крім того, звитяжні діячі з ФХУ не спромоглися організувати команді на заключному етапі перед чемпіонатом світу жодного спарингу, що безпосередньо відобразилося на діях команди і підсумковому результаті стартового матчі проти поляків (поразка 2:3 в основний час). Втім, оперативно провівши роботу над помилками, тренерський штаб нашої команди зміг витиснути з команди максимум у решті чотирьох матчах – три перемоги і поразка в буллітній серії від Казахстану. Десяти очок було достатньо, аби посісти друге місце, котре дозволило повернутися в еліту після 20-річної паузи. Та навіть попри це «аналітичний відділ» деструктивної діяльності не припиняв, наголошуючи на тому, що Шафаренко при формуванні складу керувався клубними симпатіями і незаслужено взяв до кінцевої заявки відразу п’ять гравців «Сокола», котрі цього разу проявили себе не найліпшим чином. Воно, звісно, так, але переможців не судять. Адже не проявили себе повноцінно й двоє інших представників чемпіонату України – Денис Матусевич і Віталій Лялька з «Кременчука». Врешті, ці закиди були б доречними, якби команда не впоралася з поставленим завданням. Оскільки ж результат, за який відповідає тренерський штаб, був, методи його досягнення повинні цікавити найменше. Але не в нашому випадку. За інформацією Sport.ua, керівництво ФХУ на чолі з панами Мазуром і Медведєвим запропонувало Шафаренку повноцінний контракт, але висловило вимогу, щоб тренер припинив співпрацю з клубом «Сокіл», котрий цьогоріч втретє під керівництвом Олега Леонідовича став чемпіоном України. При цьому Шафаренко міг сам обирати – ставати повноцінно головним тренером і шукати собі нового асистента чи продовжувати роботу в старому офіційному статусі помічника Христича. Фінансові умови при цьому виглядали цілком прийнятними. За нашою інформацією, ФХУ пропонувало Шафаренку місячний оклад у межах 150-200 тисяч гривень. Та станом на сьогоднішній день тренер пропозиції не приймає. Він категорично відмовляється залишати «Сокіл», основним інвестором якого є кум Олега Леонідовича В’ячеслав Лецкан. Власне, саме в інтересах національної збірної п. Лецкан піддався на авантюру з участю частини гравців і тренерського штабу «Сокола» в чемпіонаті Польщі під штандартами «Сянока». Втім, враховуючи антиукраїнську істерію в сусідній державі, яка зачепила й хокей, від ідеї В’ячеслав Львович вже начебто відмовився. Відмовився після того, як йому поставили умову, щоб у складі команди грали мінімум десять польських хокеїстів. І не просто грали, а представляли провідні ланки і отримували час при грі в більшості. Наразі п. Лецкан ще не втрачає надії, що «Сокіл» заявиться в одному з інших іноземних чемпіонатів і для збірної це був би гарний вихід, адже остання першість світу чітко продемонструвала, що в Україні провідні хокеїсти у своєму розвитку зупинилися. Втім, чи буде в цьому в «Сокола» пряма зацікавленість, враховуючи, що ФХУ може не продовжити співпраці з Шафаренком – велике питання. Шафаренко вже презентував програму підготовки збірної перед Радою ФХУ. Кажуть, що чимало позицій викликали і фахівців питання і навіть посмішки. Скажімо, на пропозицію окреслити коло бажаних спаринг-партнерів у межах семи-шести команд Олег Леонідович видав перелік від звичного гегемона Канади до дебютанта дивізіону 1А Естонії. Кажуть, що з кандидатурами нових тренерів у ФХУ вже визначилися. В разі, якщо з Шафаренком домовитися таки не вдасться, національну команду очолить Олександр Бобкін, котрий останніх шість років досяг чималих успіхів на чолі юнацької і молодіжних збірних.

Воротар збірної України Едуард Захарченко розповів історії своєї мобілізації. «Гуляли з Єгором (Безуглим, форвардом «Кременчука») у центрі, попрощались з усіма і вирішили пройтися, а потім викликати таксі. Не помітили, що «сідають» телефони, а коли звернули на це увагу, надумали зайти на заправку, щоб зарядити якийсь із телефонів і викликати таксі до «Айсберга». Коли підходили до заправки, під’їхала машина поліції перевірити документи. Телефони «сіли», з собою нічого не було. Назвали імена-прізвища, стояли з ними. Під’їхала ще одна машина. Хвилин 30 стояли. Кажуть, що не знаходять нашої ВЛК і не розуміють, чи ми в розшуку. Ми кажемо: у нас все окей, ми хокеїсти, нам роблять бронь. Вони нас знали, до речі. Кажуть: поїхали з нами, перевіримо вас і повернемо назад. «Куди?» – питаємо. «Та з нами у відділок, – відповідають. – Клянемося, обіцяємо, що повернемо, все буде окей». Ну, поїхали. У підсумку привезли нас у ТЦК. «Так, а куди ви нас доставили?» – «Вибачайте, – кажуть, – якщо не ми вас, то нас заберуть». От і все. Зараз чекаємо формування групи для навчання на 52 дні», – сказав Захарченко.

Український спеціаліст Олег Шафаренко прокоментував відхід з тренерського штабу національної збірної України з хокею. – Чи правда, що йдете остаточно? – Так. Ну, вже сьогодні вийшла новина. – Чому, на вашу думку, не продовжили контракти? – Не змогли домовитися. – Чи були ви задоволені умовами співпраці за час роботи з командою? – Ми не обирали умови. Які були, такі й були, але це було майже безкоштовно. – Як загалом оціните роботу штабу, прогрес збірної і які плани на майбутнє у вас? – Ну, я вважаю, що своєю роботою я все сказав. Я відповідав за спортивну складову, за ведення гри під час матчу. Можна подивитися на ці три сезони й із високо піднятою головою сказати, що все було зроблено дуже професійно.

Прийнято вважати, що міжсезоння для спортивних команд – період творчого пошуку. Адже саме тоді створюється каркас і закладається фундамент готовності колективів на весь майбутній сезон. Проте в нашому хокеї ситуація трохи інша. Міжсезоння традиційно стає для більшості українських клубів періодом виживання. Найчастіше влітку вирішується питання не комплектації команд, а їх банального існування. Ті, хто зміг пережити літо, склади здебільшого збирають поспіхом і за залишковим принципом. Тому в підсумку й наша національна першість виходить такою слабкою, кострубатою і неконкурентною, а її навіть найобдарованіші представники в такому середовищі гублять свій потенціал і потім виглядають слабко в складі збірних України. Показовий приклад – переможний для нашої країни чемпіонат світу-2026 у дивізіоні 1А. Сім представників внутрішнього чемпіонату спромоглися разом лише на одну результативну дію – асист авторства оборонця «Сокола» Євгена Ратушного. І не скажеш, що справа у слабкості самих хокеїстів. Просто обставини, в яких вони виступають, не сприяють ні професійному зростанню, ні не додають мотивації. Тож на якому світі перебувають наші клуби у середині літа, в час, коли склади мали б бути сформовані відсотків бодай на 73 і коли настає пора розпочинати безпосередню підготовку до сезону навіть тим, хто полюбляє відпочивати максимально довго? Відразу зауважимо, що якщо не станеться якогось дива, учасників знову буде п’ять. Але є нюанси: вельми амбітний у нетривалий період часу одеський «Шторм» вочевидь замінить після річної відсутності в дорослому чемпіонаті херсонський «Дніпро», а «Крижинку Кепіталз» - богуславські «Шершні», які на дорослому рівні збираються дебютувати. Про специфічний монархічний проект поговоримо нижче, а щодо «Шторма» все давно сказано. Люди, які заходили з грізними амбіціями і стартували зі здобуття Кубка України, втратили запал після першої ж невдачі у вигляді поразки в півфінальній серії чемпіонату-2024/25. Про це Sport.ua вже розповідав і не бачить потреби повторюватися. Бажаючі можуть ознайомитися з історією злету і падіння колись одеського, а в минулому сезоні вінницького клубу за посиланням нижче. А поки – про стан справ у колективах, які існують чи жевріють. «Сокіл»: польсько-угорсько-румунське маренняІсторія з заявкою «Сокола» в невизначеному статусі і вочевидь під знаменами «Сянока» в чемпіонат Польщі обіцяла стати найгучнішою подією літа в українському хокеї. Правда, тоді ще не було відомо про відставку тренерів збірної, які вивели команду в елітний дивізіон ЧС і про мобілізацію до лав ЗСУ зіркового як для наших теренів голкіпера Захарченка. Зрештою, самого виступу в Польщі, найімовірніше, теж не буде. За повідомленнями польської преси, директор клубу «Сокіл» В’ячеслав Лецкан мав погасити борги «Сянока» до 1 липня, але цього не зробив. Причин кілька і головна – антиукраїнська істерія, яка сколихнула Польщу в останні місяці. Зрозуміло, що прихід українського інвестора в польський спорт за такої ситуації не міг залишитися непоміченим. Агресивно налаштовані «кібіци» здійняли хвилю про початок кінця їх хокею, мовляв, українці мають свій інтерес і хочуть награвати хокеїстів для свої збірної. Муніципалітет Сянока відреагував і начебто поставив перед п. Лецканом умову, що польських хокеїстів у складі команди має бути не менше десяти і грати вони мають у перших ланках, отримуючи час при діях у більшості. Звісно, В’ячеслава Львовича такий варіант не надто влаштовував і з того часу питання про подальші перспективи участі «Сокола» в проекті «Сянок» на паузі. За нашою інформацією, цей варіант ще остаточно не відметений, але й вірогідність участі гравців та тренерів «Сокола» в чемпіонаті Польщі мала. Особливо з урахуванням, що від сьогодні наставник «Сокола» Олег Шафаренко більше не є тренером збірної і прямої зацікавленості у виступах наших хокеїстів у конкурентнішому середовищі не має. Разом з тим, п. Лецкан зондує підґрунтя щодо можливого виступу команди в чемпіонаті Угорщини. Гравців в обоймі «Сокола» багато і їх цілком можна розділити на два турніри. IIHF. Свого часу Сидоренко вже грав за "Сокіл" у єврокубках Першим новачком «Сокола» в міжсезонні-2026 став екс-нападник «Одещини» Микита Сидоренко. Який все ще вважається одним із найталановитіших українських хокеїстів, але останнім часом трохи зупинився в своєму розвитку. Перехід у «Сокіл» мав би дати поштовх подальшій кар’єрі Микити. Тим паче, що була надія, що в «Соколі» відродиться перевірена роками зв’язка Сидоренка з Іллею Криклею, котрий перейшов до лав киян в оренду зі «Шторма» в ході минулого сезону. Втім, за інформацією Sport.ua, Ілля залишився незадоволеним проведеним у «Соколі» часом. Він начебто розраховував грати в першій ланці і отримати місце в складі збірної на чемпіонаті світу. Однак за три місяці в складі киян Крикля повноцінно розкритися не зміг і тепер начебто має намір перейти в «Одещину». «Кременчук»: ефект випаленої земліПісля безнадійної поразки в фінальній серії попереднього чемпіонату від «Сокола» клуб з Полтавщини, фактичним власником якого є чинний президент Федерації хокею України Сергій Мазур, вдалося до радикальних заходів. Почалося все з того, що у відставку був відправлений головний тренер Андрій Срюбко, під керівництвом якого в 2025-му команда вдруге в історії здобула чемпіонство. Насправді причина такого кроку лежить не стільки в спортивній, скільки кон’юнктурній площині. Річ у тім, що Срюбко є людиною колишнього президента ФХУ, сірого кардинала нашого хокею Анатолія Брезвіна. Про його призначення Анатолій Іванович домовився з паном Мазуром в обмін на підтримку на виборах президента ФХУ восени 2024-го. Точніше, то була одна з частин домовленостей. Як відомо, зараз пани Мазур і Брезвін горщики побили і відповідно перестали діяти домовленості. Дарма, що Срюбко на посаді наставника проявив себе як спеціаліст справді фаховий, котрий у попередньому сезоні зміг ідеально підвести команду до плей-оф як з точки зору фізичної, так і тактичної готовності. І в Континентальному кубку, за винятком одного матчу, «Кременчук» виступив доволі пристойно. Крім того, Срюбко сміливо почав довіряти молоді і, як наслідок, у складі команди заграла ціла група перспективних місцевих гравців. У сезоні-2025/26 Срюбку було важче, бо кадровий потенціал «Сокола» був набагато вищим. Не лише тому, що кияни добре підсилилися, а й з огляду на звично дивну політику самого «Кременчука», через яку клуб і український хокей загалом загубили не одного перспективного хокеїста, а в ході минулого сезону – нападника Артема Целогородцева (ця історія – за посиланням нижче). За нашою інформацією, з нового сезону «Кременчук» буде робити ставку на молодих хокеїстів, яких тренуватимуть наставники клубної школи Артем Гніденко і Денис Ісаєнко. На молодих, бо вікових залишилося обмаль. Капітан команди Віталій Лялька вирішив зробити паузу в кар’єрі, ще чотирьох хокеїстів – голкіпера Едуарда Захарченка, оборонця Богдана Піддубного, нападників Юрія Мироненка та Єгора Безуглого – мобілізували до лав ЗСУ. Блоґери в екзилі розповідають щораз нові версії того, де саме військовослужбовці ТЦК схопили Захарченка та Безуглого – на тренуванні на ковзанці «Айсберг» чи під час походу в супермаркет у комендантську годину, - але суті справи це не змінює. Злі язики стверджують, що проблеми з бронюванням у хокеїстів могли виникнути після того, як вони відмовилися продовжувати з «Кременчуком» контракт. У принципі, історія не нова. Скажімо, солдатськими чоботами свого часу керівництво «Кременчука» погрожувало Глібу Вараві, який, як відомо, не повернувся в Україну після торішнього чемпіонату світу і зараз виступає за океаном. Крім уже перелічених, невизначеним є майбутнє в «Кременчуку» й іще одного досвідченого хокеїста Гліба Кривошапкіна, котрий теж не хоче продовжувати контракту і наразі за перевіреною роками схемою отримує заробітну платню в зменшеному об’ємі. Сергій Бабинець (справа) - тепер головний тренер "Одещини" «Одещина»: з амбіціями другої силиОдесити, для яких попередній сезон став прем’єрним, мають гарні апетити. Головною новиною міжсезоння наразі стало призначення головним тренером екс-гравця команди, рекордсмена чемпіонатів України за результативністю Сергія Бабинця. В принципі, 38-річний хокеїст виконував функції наставника вже й у попередньому сезоні, хоча номінально головним в «Одещині» вважався Дмитро Цимбал. З нового сезону ситуація зміниться. Бабинець, який паралельно очолює одеську школу з фігурного катання «Крижинка», вже не хоче продовжувати гравецької кар’єри і зосередиться на тренерсько-функціонерській. Цимбал і ще один відомий у минулому хокеїст Дмитро Якушин стануть його помічниками. Кістяк минулого сезону команда зберегла, а головним придбанням обіцяє стати прихід вище згадуваного центрфорварда «Сокола» Іллі Криклі. Також одесити мають намір забрати до своїх лав цілу групу хокеїстів «Шторма», але щодо прізвищ поки конкретики бракує. «Шершні»: амбітний проект на чолі з ШахрайчукомПрезидент лотерейного оператора компанії М.С.Л. Георгій Ложенко, який звів у Богуславі на Київщині ковзанку «Льодограй» і відкрив на її базі дитячі школи з хокею та фігурного катання, після тривалих вагань нарешті зважився розширити хокейний проект «Шершні» до дорослої команди. На посаду тренера він запросив екс-наставника національної збірної України Вадима Шахрайчука, котрий вже неодноразово демонстрував вміння збирати боєздатні колективи навіть у наших реаліях фактично з нуля. Звісно, з урахуванням, що до минулого сезону «Шершні» виступали в Молодіжній хокейній лізі і група вихованців місцевого хокею в обоймі буде за визначенням. Особливо поміж цих хлопців виділяється Максим Висотенко, котрий вже спробував себе на юнацькому рівні у Швейцарії, а у сезоні-2024/25 нехай і епізодично, але доволі яскраво зарекомендував себе в лавах «Сокола». Першим новачком «Шершнів» став один із найкращих бомбардирів українського чемпіонату Ярослав Панченко, котрий виступав під орудою Шахрайчука за «Київ Кепіталз», а попередній сезон провів у лавах аутсайдерів «Крижинки». Веде перемовини тренер й з групою інших екс-хокеїстів спочилих у Бозі «Крижинки» та «Шторма». Подейкують, що мав намір Шахрайчук запросити до Богуслава згадуваних вище Захарченка і Безуглого з «Кременчука». Наразі ж очікується, що воротарську позицію мають закрити один екс-гравець «Кременчука» Кирило Кучер і чех Радек Гаас, який виступав під орудою нинішнього наставника «Шершнів» за «Кепіталз», а попередній сезон відіграв за «Одещину». Та справжньою сенсацією може стати переїзд до Богуслава екс-гравця «Київ Кепіталз», канадця з китайським корінням Ху Янґа, з яким «Шершні» перебувають у стадії перемовин. "Дніпро" - чемпіони МХЛ-2025/26 «Дніпро»: з чесько-білоцерківським колоритомПісля того, як торік титульним партнером клубу стала компанія RSE, «щуки» змінили не лише кольори (стали не блакитно-біло-синіми, а яскраво-зеленими), а й пріоритети. В попередньому сезоні команда від участі в дорослому чемпіонаті України відмовилася, натомість виграла юнаками, які вже мали за спиною сезон у дорослому хокеї, Молодіжну хокейну лігу. Команда нині базується у Білій Церкві і комплектується на основі колишніх вихованців «Білого Барса», котрих тренує досвідчений наставник Костянтин Буценко. З осені ці хлопці вочевидь виступатимуть у чемпіонаті України, а паралельно – в другому дивізіоні чеської молодіжної ліги. «Київ Кепіталз»: чужі серед своїхЦей клуб поступово зовсім виходить з орбіти українського хокею і залишається до нього дотичним лише через згадку нашої столиці у назві, походження інвесторів та тренерського штабу і наявність групи українських хокеїстів. Від яких щоправда користі українському хокеєві було обмаль, оскільки керівництво «Кепіталз» поводилося протягом минулого сезону, який команда проводила в Балтійській лізі, так, що тренерам нашої збірної було дешевше відмовитися від тих кількох гравців, які входили до сфери їх інтересів. Цьогоріч «Кепіталз» пішли ще далі і вочевидь відмовляться від утримання дочірньої команди з назвою «Крижинка», котра торік була аутсайдером чемпіонату України. В команді, яка знову виступатиме в Балтійській лізі, українців залишилося не так вже й багато – воротар Назар Бойко, оборонці Іван Шамардін і Віталій Андрейків, нападники Михайло Ковальчук, Данило Царковський і Денис Гончаренко, а також новачок команди, збірник України Фелікс Морозов.

За інформацією ЗМІ, головними претендентами на посаду тренерів збірної України з хокею стали Олександр Бобкін і Руслан Борисенко, які разом працюють з юнацькою збірною України U-18. Найближчим часом саме вони мають замінити Дмитра Христича і Олега Шафаренка, які у понеділок залишили національну команду. За підсумками минулого ЧС-2026 у Дивізіоні 1A збірна України сенсаційно вийшла до елітного дивізіону. Українську збірну на турнірі у Німеччині відправили до групи A, де суперниками будуть Німеччина, Швейцарія, Фінляндія, Швеція, Латвія, Австрія і Словенія.

Хокейний клуб «Кременчук» підтвердив мобілізацію голкіпера збірної України Едуарда Захарченка та форварда Єгора Безуглого і вийшов з офіційною заявою: Шановні вболівальники! Хокейний клуб «Кременчук» вважає за необхідне надати коректне роз’яснення у зв’язку з інформацією, яка останнім часом поширюється в окремих засобах масової інформації та соціальних мережах. Так, дійсно, воротар хокейного клубу «Кременчук» Едуард Захарченко та гравець Єгор Безуглий були мобілізовані до лав Збройних Сил України. Водночас наголошуємо: працівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки не прибували на територію льодової арени «Айсберг», не проводили там жодних рейдів чи інших подібних заходів. Інформація про нібито проведення таких дій на арені не відповідає дійсності. Станом на сьогодні адміністрація та президент хокейного клубу «Кременчук» підтримують зв’язок з нашими хлопцями. У межах наявних можливостей клуб надає їм підтримку та допомагає закривати ті потреби, які виникають у зв’язку з проходженням служби. Ми високо цінуємо мужність, гідність і відповідальність наших спортсменів, які сьогодні стали на захист України та українського народу. Безумовно, з точки зору спортивної складової це є відчутною втратою для команди. Проте в Україні триває війна, і захист держави сьогодні є спільною реальністю та найвищим пріоритетом для всіх нас. Хокейний клуб «Кременчук» дякує Едуарду та Єгору за їхню позицію, бажає їм сили, витримки та якнайшвидшого повернення додому. Слава Україні!» – повідомила прес-служба команди.

Авторитетний боксерський інсайдер і агент Рік Глейзер повідомив, що чемпіон світу за версією The Ring Олександр Усик (25–0, 16 КО) проведе бій проти американця Деонтея Вайлдера (45-4-1, 43 КО): «Поєдинок Усика та Вайлдера запланований на березень у США. Усик планує завершити кар'єру, маючи в руках титул чемпіона Ring. Це буде не надто складний бій, але доволі цікавий, щоб українець отримав за нього солідний гонорар. Усик на це заслуговує, він бився з усіма. Він був великим чемпіоном, особливо без постійного місця базування, він був подорожуючим чемпіоном, який завжди боровся перед великими вороже налаштованими натовпами фанатів. Велика повага до Олександра Усика», – написав інсайдер у соціальних мережах. Український боксер востаннє виходив на ринг у травні, коли нокаутував нідерландського кікбоксера Ріко Верховена. Вайлдер у квітні перебив досвідченого британця Дерека Чісору.

У всіх хокейних збірних України в новому сезоні будуть нові тренери. Про це Sport.ua сповістили джерела в Федерації хокею України. Раніше ми вже повідомляли, що ФХУ не змогла домовитися про продовження співпраці з тренерським штабом національної команди України. Дмитро Христич, Олег Шафаренко та Ігор Карпенко, які після 20-річної перерви повернули нашу збірну в еліту світового хокею, пішли у відставку. Очікується, що їх місце займе дует Олександр Бобкін – Руслан Борисенко, який впродовж шести років успішно працював з молодіжною і юнацькою національними командами України. Власне, Бобкін і Борисенко мають залишитися в юнацькій збірній (U18), яка виступає в дивізіоні 1А і два роки поспіль зупинялася в кроці від виходу в еліту – посідала другі місця. Тільки конфігурація тепер зміниться – Борисенко буде головним, а Бобкін асистуватиме. При цьому на Європейський юнацький олімпійський фестиваль-2027 українська команда U17 поїде під керівництвом Бобкіна. Новий тренер буде і молодіжній збірній України (U20). З Андрієм Срюбком, під керівництвом якого команда в 2024-му виграла чемпіонат світу в дивізіоні 1В, а цьогоріч посіла в дивізіоні 1А п’яте місце і зберегла прописку в другому за силами ешелоні світового хокею, ФХУ співпраці продовжувати не збирається. За інформацією Sport.ua, замінити Срюбка має Ігор Вишневський, котрий після початку повномасштабної війни разом з групою вихованців з харківської СДЮСШОР перебрався до Норвегії і успішно виступав з ними в юнацькій першості країни під штандартами клубу «Ставанґер». Один з цих хлопців, 18-річний оборонець Микола Косарєв цьогоріч у складі національної збірної здобув перепустку в еліту світового хокею. Також ФХУ не буде продовжувати співпраці й з наставником жіночої збірної України Євгеном Аліповим. Але з кандидатурою його наступника Федерація ще не визначилася.

У хокейному сезоні 2026/27 збірна України продовжить виступати у турнірі Європейський кубок націй, який був організований, щоб збільшити кількість матчів і замінити контрольні зустрічі. До ЧС-2027, який збірна України проведе в еліті, команда візьме участь у трьох вікнах Європейського кубку націй. Суперники збірної України Листопад 2026: Велика Британія, Польща, Італія. Грудень 2026: Франція, Польща, Угорщина. Лютий 2027: Словенія, Франція, Італія. Наразі збірна України перебуває без тренера після відходу Дмитра Христича з посади наставника.

Президент Федерації хокею України Сергій Мазур висловився про ситуацію, коли низка відомих гравців, зокрема воротар збірної України Едуард Захарченко, була мобілізована до ЗСУ. «За інформацією, яку має Федерація, представники територіального центру комплектування на території льодової арени «Айсберг» не перебували. Тому твердження про те, що вони нібито зайшли на територію арени і саме там забрали хокеїстів, не відповідає тій інформації, якою ми володіємо. Більше того, наскільки мені відомо, сам Едуард Захарченко вже давав коментар, у якому пояснював обставини того, як і коли це відбулося. Тому я не вважаю правильним спекулювати на цій темі. Зі спортивної точки зору це, звичайно, болісна втрата для українського хокею. Українських хокеїстів високого рівня у нас і так небагато, і кожен гравець є важливим для системи. Але ми всі живемо в реальності воєнного часу. За вікном – війна, і давати прості оцінки таким ситуаціям було б неправильно. Наскільки мені відомо, президент клубу перебуває з хлопцями на зв’язку. Федерація також не стоїть осторонь. Ми комунікуємо, цікавимося ситуацією і в межах можливого готові допомагати», – сказав Мазур.

Президент Федерації хокею України Сергій Мазур пояснив, чому збірна залишилася без головного тренера Дмитра Христича і його штабу, незважаючи на вихід до еліти чемпіонату світу. «Передусім я хотів би почати зі слів щирої вдячності тренерському штабу на чолі з Дмитром Христичем, його асистентам, зокрема Олегу Шафаренку, а також тренеру воротарів пану Карпенку. Ці люди виконали велику роботу. Водночас треба чесно сказати: зміни у тренерському штабі не були бажанням Федерації. До останнього моменту ми сподівалися, що нам вдасться зберегти штаб і продовжити спільну роботу. Але, на жаль, за результатами переговорів сторони не змогли дійти згоди з низки принципових питань. Що стосується конкретних пунктів, я не можу і не вважаю коректним публічно розкривати деталі переговорного процесу. Це питання взаємної поваги між Федерацією та тренерським штабом. У переговорах завжди є умови, пропозиції, аргументи, внутрішні оцінки та робочі моменти, які не мають виноситися в публічну площину. Можу лише сказати, що питання не зводилося виключно до фінансів. Це була ширша історія – про загальне бачення майбутньої роботи, принципи організації процесу, відповідальність сторін і підхід до підготовки збірної на новому рівні», – сказав Мазур. Раніше повідомлялося, що новим тренером, найімовірніше, стане наставник юнацької збірної Олександр Бобкін.

Захисник і капітан збірної України Ігор Мережко дав оцінку несподіваному відходу тренерського штабу Дмитра Христича, незважаючи на вихід до еліти чемпіонату світу. «Ми спілкувалися з деякими гравцями. Від себе та команди можемо лише бути вдячними цим тренерам. За три роки вони зробили неймовірне, пройшли такий складний шлях, тому це велика подяка їм. Велика частина наших досягнень – їхня теж». «На жаль, не домовилися про контракт. Хотілося б, аби всі умови були виконані, але це переговори – з двох сторін має бути м'якше, аби всіх задовольнити. Всі мусили бути трохи розумнішими, на мій погляд. І тренери хотіли контракт хороший отримати, і федерація не може дати кошти. Але всі мали піти назустріч один одному». «Дуже багатьох хлопців, які здобули цю путівку, я хотів би побачити в елітному дивізіоні. І тренерів хотів би бачити, але це життя – не завжди виходить так, як ти хочеш», – сказав Мережко. Очікується, що новим тренером стане наставник юнацької збірної Олександр Бобкін.

Олег Шафаренко, який працював у штабі Дмитра Христича у збірній України з хокею, розповів, чому сторони не продовжили співпрацю після виходу в еліту чемпіонату світу. «Я відпрацював три сезони без контракту. Нам виплачували преміальні та невеликі гроші під час проведення зборів чи самого чемпіонату світу. За ці три роки в збірній ми, можливо, вирішили, що нарешті довели право на повноцінний контракт. Але, на жаль, наші погляди не до кінця зійшлися». «Були певні домовленості перед чемпіонатом світу, але злим жартом стало те, що ми вийшли до еліти. Коли ми туди пройшли і повернулися назад [до еліти], у федерації з'явилося багато радників – таких теоретиків, які одразу почали пропонувати речі, які може й мають право на життя в провідних хокейних країнах світу, але в принципі не відповідають реаліям українською хокею». «Після цього ми зустрічалися з президентом [Федерації хокею України], обговорювали нюанси і практично домовилися. Проте, на жаль, остання зустріч минула не за планом. Ми не змогли дійти до згоди, тому що, як я вважаю, наш тренерський штаб гідний трохи більшого», – сказав Шафаренко. Очікується, що новим тренером стане Олександр Бобкін, наставник юнацької збірної.

Капітан збірної України з хокею Ігор Мережко поділився враженнями від міжнародного сезону: «Гадаю, що згадував, може, перших два тижні, а потім ейфорія вже пройшла. Після відпустки трішки це спало. Почав з нуля готуватися до нового сезону та думати про якусь мету, чого я хочу досягти цього року. Останній рік було добре, але хочеться чогось кращого в майбутньому. Тому думаємо про майбутнє. Як відреагували у «Плзені» на вихід Україну у еліту ЧС? Чехів не здивуєш. Але не дуже багато чехів грають на такому рівні за збірні. Багато хлопців підійшли та привітали. Минулого року питали: як ви могли японцям програти у вирішальному матчі за місце в еліті? Але цього року позитивніше було: всі тренери привітали, тому гарно почуваюся в цьому плані. Європейський кубок націй? Минулого сезону ми мали не дуже хороші команди в суперниках. Але з кожним роком все вище у рейтингу, тому зараз будемо грати з Великою Британією, Італією та Францією. Це команди, які через рік грають в еліті. Ми не можемо відносити себе до їхнього рівня — вони трохи вищі. Угорщина та Словенія — країни, які вже тривалий час там грають. Ми ще зростаємо, хочемо там бути за рік і щороку грати в еліті. Але для нас це буде вперше за 20 років, тому це будуть дуже якісні ігри. Ми спробуємо вирости як команда та показати дуже якісну гру на чемпіонаті світу. Може, на Німеччину хотілося б потрапити та Чехію. На Німеччину ми й потрапили, і проти господаря чемпіонату добре зіграти. Буде повний стадіон, емоції неймовірні. Маємо ще Швейцарію, Фіннляндію, Швецію – всі топові європейські збірні. Можна добре себе проявити і потрапити у кращий чемпіонат, тому подивимося».

26-річна канадка Мікайла Демайтер знову привернула увагу шанувальників ефектними фотографіями. Колишня хокейна воротарка опублікувала нові знімки у соцмережах. На одному з кадрів Демайтер позує в автомобілі, а на іншому робить селфі в роздягальні перед тренуванням. Особливу увагу підписників привернув обтислий спортивний топ, який підкреслив фігуру канадки та сліди від засмаги. «Ти нереальна», «Найкрасивіша жінка на планеті», «Як завжди, неймовірна», – відреагували шанувальники у коментарях. Мікайла раніше виступала на позиції голкіпера за «Bluewater Hawks», однак завершила хокейну кар’єру ще у 19 років. Після цього канадка зосередилася на модельній діяльності та стала однією з найпопулярніших колишніх спортсменок у соціальних мережах.

Донька легендарного канадського хокеїста Вейна Гретцкі – Емма – оголосила про заручини зі своїм коханим Стоуном Ебі. Пара опублікувала в соцмережах романтичну фотосесію. На одному з кадрів 23-річна Емма продемонструвала обручку. Стоун раніше грав в американський футбол за університетську команду SMU. Емма та Стоун разом із 2022 року й уже виховують спільного сина Волтера. Вейн Гретцкі вважається одним із найвидатніших хокеїстів в історії та є чотириразовим володарем Кубка Стенлі.

Міжнародна федерація хокею винесла рішення щодо участі збірних росії різних вікових категорій у чемпіонатах світу 2026 і 2027 років. Федерація ухвалила, що національній, молодіжній U-20 і юніорській U-18 збірним росії заборонено брати участь у будь-яких офіційних турнірах цього і наступного року. Були побоювання, що росію можуть допустити до турнірів уже цього або наступного року, але обмеження, які діють з 2022 року через війну проти України, офіційно продовжили. При цьому одну збірну до турнірів можуть допустити – питання участі національної жіночої команди на ЧС-2027 буде вирішено пізніше.

Чоловічу збірну України з хокею очолив Олександр Бобкін. Спеціаліст раніше багато років працював із юнацькими та молодіжними національними командами. Під керівництвом Бобкіна національна команда готуватиметься до чемпіонату світу після повернення до елітного дивізіону. Олександр Бобкін розпочав роботу зі збірними України U18 та U20 у сезоні-2021/22. У 2023 році він продовжив працювати в молодіжній команді вже як асистент головного тренера. Під його керівництвом юнацька збірна України U18 пробилася до Дивізіону ІА, де здобула три нагороди – дві срібні та одну бронзову. Також Бобкін допоміг молодіжній збірній U20 піднятися до Дивізіону ІА.

Жіноча збірна України тріумфувала на чемпіонаті Європи з хокею 5s, який проходив у польському Валчі. У фінальному матчі «синьо-жовті» здолали Швецію з рахунком 4:2 та здобули золоті медалі. Українки провели ідеальний турнір, вигравши всі сім своїх поєдинків. За підсумками чемпіонату Європи збірна України також здобула путівку на чемпіонат світу з хокею 5s, який відбудеться у 2028 році. Турнір у Польщі тривав із 6 до 9 серпня. Хокей 5s – це скорочений формат хокею на траві, у якому на майданчику одночасно перебувають п’ять гравчинь від кожної команди, включно з воротаркою.

Сталося те, що й мало статися: Федерація хокею України оголосила, що Дмитра Христича на посаді наставника національної збірної замінить колишній наставник молодіжної й юнацької збірних, 44-річний фахівець Олександр Бобкін. ФХУ, з одного боку, проявила послідовність і довірила команду тому, хто знаходиться в системі давно, а з іншого – пішла шляхом найменшого опору. Тож тепер, коли Бобкін призначений офіційно, є сенс згадати його тренерську і хокейну загалом кар’єру детальніше. Бобкін є вихованцем київського «Сокола», правда, перед тим, як стати улюбленцем фанатів найпопулярнішої хокейної команди України, він закріпився і тривалий час виступав у системі російського хокею – почав з молодіжної команди ярославльського «Торпедо», грав в елітному дивізіоні за «Нєфтєхімік» із Ніжнєкамська та за «Сібірь» із Новосибірська, виступав у другому ешелоні за «Нєфтяніки» із Альмєтьєвська та, прости Господи, Лєніногорська. Вихованці "Сокола" 1982 року народження. Олександр Бобкін - другий зліва у середньому ряду І лише потім, у 2005-му, 23-річний Бобкін повернувся в Україну, чотири роки виступав за рідний «Сокіл». Загалом Олександр став шестиразовим чемпіоном країни в складі «Сокола», «Донбаса» і АТЕКа. З 2005-го він виступав за національну збірну України, провів п’ять матчів, відзначившись голом і результативною передачею на двох чемпіонатах світу в топ-дивізіоні. Також Бобкін встиг пограти за білоруські клуби і казахстанський «Ертіс». У сукупності маємо пристойну кар’єру для нехай і не найвидатнішого, але хорошого рівня українського гравця. Кар’єру, в якій не бракувало красивих шайб і асистів, але головним гайлайтом якої залишиться епізод з чемпіонату світу-2006. Бобкін почав ламати москалів, ще коли то не було мейнстрімом. У матчі проти збірної рф він коліном у коліно зустрів на протиході Алєксандра Харітонова. Розрив хрестоподібних зв’язок вивів 30-річного нападника, який перед тим взимку став членом путінської «Єдіной рассіі», з ладу на понад півроку. Тренер кацапів Крікунов, за клубну команду якого московське «Дінамо» виступав Харітонов тоді сказав: «Хлопець з обличчям, яке насилу поміщається в шолом, зламав одного з найкращих наших нападників». Гравецька кар’єра Бобкіна завершилася в 2015-му і перед тим, як стати тренером, він встиг спробувати себе в ролі таксиста. То поки восени того ж року його не запросив до себе на роль асистента в білоцерківському «Білому Барсі» Костянтин Буценко. Робота цього тренерського дуету, який вирізнявся виключною емоційністю, була надзвичайно результативною, адже молодіжні команди «Білого Барса» неодноразово вигравали чемпіонати України. З-під їх крила вийшло чимало сильних хокеїстів, які, як, скажімо, Олексій Дахновський, Артем Гребеник, Денис Бородай нині виступають у складі національної збірної України. Наприкінці другого-початку третього десятиліття 2000-х «Білий Барс», який Буценко влучно назвав «центром з виробництва і реабілітації українських хокеїстів» залишався єдиною командою, вкомплектованою виключно українськими гравцями, більшість з яких – молодь. Звісно, конкурувати з суперниками, по півскладу яких становили москалі і білоруси, «барсам» було складно. Втім, «Білий Барс» мав свій почерк, вирізнявся виключною бойовитістю і непоступливістю, чим здобув симпатії багатьох нейтральних вболівальників. Зрештою, діяльність тренерів команди з Білої Церкви не залишилася непоміченою: у 2020-му нове керівництво ФХУ на чолі з Георгієм Зубком довірило дуету Буценко-Бобкін молодіжну (U20) і юнацьку (U18) збірні водночас. Правда, попрацювати на цій посаді разом Костянтин Леонідович і Олександр Васильович по суті не встигли. Спершу була тривала ковідна пауза, а потім – конфлікт між Зубком і власником клубу «Донбас» Колесніковим, після якого наш хокей розділився навпіл. Частина клубів залишилися в офіційному чемпіонаті під егідою ФХУ, а інша долучилася до сепаратистського проекту Колеснікова з назвою «Українська хокейна суперліга». Фото Івана Вербицького. Костянтин Буценко і Олександр Бобкін «Білий Барс» опинився між молотом і ковадлом: Буценко вирішив зайняти сторону Колеснікова, Бобкін натомість схилився до ФХУ. Гравці команди теж поділилися навпіл – хтось залишився з Буценком, який продовжив очолювати «Білий Барс» у так званій суперлізі, хтось із Бобкіним виступав під штандартами Броварського спортивно-фахового коледжу (БСФК) в офіційному чемпіонаті. Зрозуміло, що Буценко за підсумками цієї історії посади в збірних втратив, а ось Бобкіну Зубко довірив водночас обидві команди – молодіжну і юнацьку. Власне, з цієї миті й розпочався зірковий шлях тренера Бобкіна. Взявши собі в помічники надзвичайно фахового асистента Руслана Борисенка, Олександр Васильович сходу, навесні 2022-го повернув юнацьку збірну в дивізіон 1А. Не без долі випадку, звичайно, адже посісти прохідного першого місця українцям у дивізіоні 1В не вдалося – в фінальному матчі вони поступилися угорцям. Однак наша команда підвищилася завдяки тому, що були усунені з офіційних змагань москалі і команда колгоспу імені лукашенки. Попри очікування недоброзичливців, Україна U18 під керівництвом дуету Бобкін-Борисенко не просто не загубилася в другому ешелоні чемпіонату світу, а, зберігши там прописку в 2023-му, два наступних роки реально боролася за підвищення в класі, обидва рази зупинившись у кроці від першого місця. І то під акомпанемент критики заздрісників, які досі сміють називати ігровий стиль Бобкіна примітивним. Теж у дивізіон 1А піднялася, вже встигла там виступити і зберегти прописку на наступний сезон і молодіжна збірна. Правда, з нею все було не настільки гладко. В 2022-му доволі пристойно вкомплектована команда посіла на ЧС в дивізіоні 1В лише третє місце. Цей результат уже нове керівництво ФХУ на чолі з Сергієм Мазуром визнало невдалим і призначило новим наставником збірної U20 Андрія Срюбка. Бобкін у тренерському штабі залишився в статусі асистента. Асистента, який у 2024-му мав з огляду на знання потенціалу гравців максимальний вплив на формування команди. Але після того, як українці в 2023-му програли фінал за вихід в 1А словенцям, Срюбко під час підготовки і самого ЧС вплив Бобкіна на команду мінімізував. Олександр Васильович міг вносити корективи перед іграми чи в їх ході лише з дозволу Андрія Васильовича. Стосунки між тренерами були натягнутими, але при цьому команда з завданням впоралася і впевнено виграла ЧС-2025 в дивізіоні 1А. На першому після підвищення турнірі ситуація суттєво не змінилася. Фото Івана Вербицького. Андрій Срюбко і Олександр Бобкін Паралельно зі збірними Бобкін був постійно задіяний в клубному хокеї. Після експериментального проекту з назвою БСФК у сезоні-2022/23 Олександр Васильович разом із Борисенком очолив херсонський «Дніпро» і зібрав у команді в основному тих хокеїстів, які виступали в нього в молодіжних збірних чи розпочинали шлях у хокеї в «Білому Барсі». Досвідчених гравців біло обмаль – голкіпер Едуард Захарченко, нападник Микола Дворник, а також сервісмен Данило Гриценко, який епізодично теж згадував, що колись був хокеїстом. І ось у цьому складі «щуки», демонструючи пристойну гру, дійшли до півфіналу плей-оф, де поступилися майбутнім чемпіонам «Соколу». Сезон-2023/24 Бобкін з Борисенком разом із більшістю гравців «Дніпра» розпочали вже в Одесі, під штандартами новоствореного клубу «Шторм». Розпочали блискуче – з перемоги в Кубку України. В національній першості команда, яку підсилили досвідчені Валентин Алексюк, Владислав Куцевич та група молодих хокеїстів, теж тривалий час лідирувала, але до плей-оф почала здавати. Причиною такого явища поміж інших труднощів, про які сам Бобкін говорив в інтерв’ю Sport.ua, було рішення розпрощатися з голкіпером Едуардом Захарченком, котрий після переходу в «Кременчук» став головним героєм сезону. Бобкін не зміг знайти компромісу з досвідченим голкіпером і в перспективі це мало згубні наслідки. «Кременчук» з Захарченком у складі став чемпіоном, тоді як «Шторм» програв півфінальну серію «Київ Кепіталз» «в суху» – 0:4. Після цієї невдачі Бобкін проявив непритаманну для нашого спорту загалом і хокею зокрема рису – визнав, що не впорався з завданням і пішов у відставку. Оскільки варіантів з працевлаштуванням в клубному українському хокеї небагато, Бобкін вирішив вдатися до радикального кроку – прийняв пропозицію очолити клуб юнацької Екстраліги Словаччини «Ґладіаторс Трнава». Про ефективність роботи Олександра Васильовича там говорити складно, оскільки команда як була одним з аутсайдерів, так ним, зберігши прописку в Екстралізі лише через перехідні матчі, й залишилася. Тепер на Бобкіна, асистентом якого в національній збірній буде, звісно ж, Борисенко, очікує новий виклик. Виклик найскладніший, адже національна команда України йому дісталася на гребені успіху. Команда під керівництвом Дмитра Христича і Олега Шафаренка за три роки пройшла шлях з дивізіону 1В в еліту, а отже логіка зміни тренерського штабу відсутня абсолютно. Зрештою, це питання не до Бобкіна, а до нинішнього керівництва ФХУ, а ще, за інформацією Sport.ua, до куратора національних збірних, скаута клубу НХЛ «Веґас Ґолден Найт» Олександра Годинюка. На попередній тренерський штаб він не мав великого впливу найперше тому, бо ворогує з Христичем на особистому підґрунті. Годинюк зацікавлений, щоб у національній команді загравалася максимальна кількість молодих гравців, яких він згодом збирається прилаштовувати за океаном. Представники тренерського штабу Христича чи сам Христич начебто сприйняли такий варіант в штики і відповідли відмовою в грубій формі. Бобкін, якого Годинюк давно підтримує і на роботу якого в збірних досі більшою чи меншою мірою впливав (корективами в тренувальному процесі, тактиці, кадрових рішеннях тощо) виглядає на цьому тлі ідеальною кандидатурою. Показово, що Годинюк брав безпосередню участь у недавньому тренувальному зборі юнацької збірної, який під керівництвом Руслана Борисенка проводився у Києві. Зрештою, зрозуміло, що діяльність Бобкіна на чолі головної команди країни на найближчому чемпіонаті світу буде розглядатися крізь призму порівнянь з роботою попереднього штабу. Панькатися з Олександром Васильовичем, який за час тренерської діяльності нажив собі чимало недругів, ніхто точно не буде. Для Бобкіна це буде виклик, який або остаточно закріпить його авторитет на міжнародній арені, або зруйнує його остаточно.

Канадські клуби не можуть здобути Кубок Стенлі з 1993 року, коли трофей забрав Монреаль. Останні роки перед кожним сезоном НХЛ завжди постає питання претендентів на трофей серед представників Канади. Спробуємо розібратися, хто ближчий до успішного плей-оф. У кого найбільші шанси – Монреаль, Едмонтон Монреаль минулого плей-оф показав, що вже готовий бути силою на Сході. Команда провела яскравий пост-регулярний чемпіонат, зумівши у семи матчах вибити Тампу-Бей і Баффало, і програвши у фіналі конференції лише майбутньому чемпіону Кароліні. Влітку Канадієнс не показали активності на ринку і зберегли всіх ключових хокеїстів, проте менеджмент має ще близько 10 мільйонів під стелею зарплат. Важливо, що після плей-оф клуб переоформив контракт воротаря Якуба Добеша, який став основним у вирішальній частині сезону, а ще раніше продовжив договір головного активу – захисника Лейна Хатсона. У Монреалі залишаються основні захисники Добсон, Матесон і Гюле, а в атаці необхідний досвід набрали форварди Сузукі, Кофілд, Слафковські і Дано. Можливо, Монреалю не вистачає ще одного зіркового хокеїста в атаку, але команда має впевнено заходити у сезон з прицілом на довгий плей-оф. Getty Images/Global Images Ukraine Цікава ситуація у Едмонтона. Якщо в тебе в команді є Коннор Макдевід і Леон Драйзайтль, то ти вже претендент на Кубок Стенлі, і Ойлерз двічі поспіль були за крок від тріумфу. Цього літа нафтовики знову не були найактивнішими на ринку, але зробили два важливі підписання. По-перше, на ринку вільних агентів забрали воротаря Фредеріка Андерсена, який залишив Кароліну і з Кубком Стенлі перебрався до Канади. Можливо, Андерсен зможе стати першим номером. Трістан Джаррі не переконав, що він готовий бути основним кіпером. По-друге, новим тренером Едмонтона став відомий наставник Майк Бебкок. У фахівця останні роки були свої проблеми, але Бебкок має незаперечні досягнення з Детройтом і збірною Канади на двох Олімпіадах, що додає інтересу до Ойлерз. Кажуть, що у Бебкока непростий характер, проте зірки команди Макдевід та Драйзайтль на словах позитивно сприйняли прихід наставника. Макдевід нещодавно продовжив контракт на два сезони, і саме стільки часу має Едмонтон, щоб показати своєму капітану серйозність намірів. Немає впевненості, що з нинішнім складом нафтовики зможуть на рівних боротися з Колорадо, Далласом або Міннесотою, а Коннор точно не хотів би завершити кар'єру без Кубка Стенлі. Що у Торонто Літо у кленових було насиченим. Після провалу минулого сезону клуб змінив наставника Крейга Берубе на Джима Хіллера, а також під першим номером драфта вибрав форварда Гевіна Маккенну. Клуб забив платіжку під стелю і підписав воротаря Сергія Бобровського і захисника Даррена Реддіша. Багатьох здивувало, що Реддіш отримав контракт на 5 років і 8,5 млн на рік, ставши одним з найвисокооплачуваніших захисників Ліги, але Торонто необхідне посилення в оборону, тому довелося переплачувати. Getty Images/Global Images Ukraine В атаці до Остона Меттьюза і Вільяма Нюландера тепер є Маккенна, проте лінії нападу не вистачає глибини. І є питання, які плани Меттьюза. Клуб не приховує, що хоче перепідписати капітана, але форвард за два роки до завершення контракту не визначився з тим, що далі. Як і Макдевід, Меттьюз має амбіції завоювати Кубок Стенлі. Незважаючи на те, що Торонто має заходити до плей-оф, є сумніви щодо претензій на завоювання трофею. Калгарі і повна перебудова Ванкувера У Ванкувера сталося літо глобальної перебудови, але вона торкнулася не складу, а всієї структури. Новим генеральним менеджером став Раян Джонсон, а допомагатимуть йому легендарні для Кенакс брати Седіни. Тренером став колишній гравець Ванкувера Менні Малотра, а до штабу увійшов ще один екс-хокеїст Алекс Едлер. Кенакс пішли в глибоку перебудову, але поява таких легенд має допомогти з перетворенням Ванкувера на конкурентну команду. Getty Images/Global Images Ukraine У Калгарі ситуація не легша. Вогні чотири роки поспіль не виходять у плей-оф і навряд чи ситуація зміниться найближчим часом. Влітку клуб позбувся низки ветеранів і виміняв у Нью-Джерсі молодого захисника Шимона Немеца. Однак це лише перший елемент нової команди, і склад Калгарі не дає підстав сподіватися на плей-оф у новому чемпіонаті. Серед топ-гравців можна виділити Джонатана Хьюбердо, проте форвард з контрактом на 10,5 мільйонів на рік і ще 5 років минулого сезону набрав 25 очок, а понад 60 пунктів набрав лише раз за останні чотири роки. Точно не варто ставити, що саме Флеймз повернуть Кубок Стенлі у Канаду. Проблеми Вінніпега і Оттави Вінніпег позаминулого сезону став найкращою командою регулярки, а минулого не вийшов у плей-оф і довгий час був одним з аутсайдерів. Влітку головним стало перепідписання форварда Коула Перфетті, проте активного на ринку клубу не назвати. Відомо, що Джетс має великі фінансові обмеження, але у складі залишаються ключові гравці Морріссі, Піонк, Коннор, Віларді і Шайфлі. Великий контракт у головної зірки команди, воротаря Коннора Хеллебака, але з ним є питання. За інформацією ЗМІ, воротар збірної США готовий змінити команду і більше не хоче залишатися у Вінніпезі. Це велике питання, яке потрібно вирішувати керівництву. Getty Images/Global Images Ukraine Вінніпег достатньо конкурентний, щоб виходити в плей-оф (через wild card, оскільки Центральний дивізіон занадто сильний), але явно далекий від боротьби за трофей. Це саме стосується Оттави. Сенатори, перебуваючи на такому ж маленькому і фінансово обмеженому ринку, як Вінніпег, два сезони поспіль вилетіли у першому раунді, але сам вихід у матчі на виліт вже є успіхом. Влітку Оттава стала учасником великого трейду, відправивши капітана і найкращого гравця Бреді Ткачака у Флориду. Взамін клуб отримав одразу три перші раунди драфти, але це робота на перспективу. Сенаторз не мають можливості запрошувати топових вільних агентів, хоча у складі є свої топ-гравці – Сандерсон, Шабот і Штютцле. І все ж без збільшення бюджету Оттава навряд чи стане чимось більшим, ніж командою першого раунду плей-оф.