Перейти до змісту
View in the app

A better way to browse. Learn more.

Файна Україна

A full-screen app on your home screen with push notifications, badges and more.

To install this app on iOS and iPadOS
  1. Tap the Share icon in Safari
  2. Scroll the menu and tap Add to Home Screen.
  3. Tap Add in the top-right corner.
To install this app on Android
  1. Tap the 3-dot menu (⋮) in the top-right corner of the browser.
  2. Tap Add to Home screen or Install app.
  3. Confirm by tapping Install.

Ciko

Адміністратор
  • Зареєстровано

  • Відвідування

Весь контент Ciko

  1. Гра українського захисника «Евертона» Віталія Миколенка в матчі третього туру Англійської Прем'єр-Ліги (АПЛ) проти «Манчестер Юнайтед» (2:2) стала приводом для критики в Англії. Оглядач Goodison News Джейкоб Роу дав діям українця жорстку оцінку, зокрема, через помилку у протистоянні з нападником «манкуніанців» Бріаном Мбемо. Дії Миколенка Роу оцінив на 4 бали з 10, що стало найнижчою оцінкою серед гравців «тоффіс».
  2. «Харківські Соколи» офіційно повідомив про підписання контракту з українським захисником Єгором Сушкіним. 20-річний баскетболіст гратиме за команду в наступному сезоні. Минулого сезону Сушкін провів 31 матч за «Київ-Баскет», у яких набирав у середньому 16.5 очка, 4.3 підбирання і 4.7 асисти. Разом зі своїми новими одноклубниками Андрієм Хохоником і Денисом Клевзуником Егор увійшов до символічної пʼятірки Суперліги GGBET 2025/2026. Також Єгор отримав приз імені Олександра Сальникова – найкращому скореру чемпіонату країни. «Ми всі давно знаємо Єгора та раді, що він став частиною нашого колективу. В кожному матчі своєю грою він доводить, що є гравцем високого класу та не дарма викликається до національної збірної», – прокоментував підписання гравця тренер «Соколів» Дмитро Забірченко. Саме під керівництвом Забірченка Сушкін грав останні два роки у «Київ-Баскеті», двічі ставши срібним призером Суперліги GGBET та виграв минулого сезону Кубок України, ставши MVP турніру. Влітку Сушкін під керівництвом Дмитра Олександровича виграв у складі молодіжної збірної U-20 чемпіонат Європи у Дивізіоні В і за підсумком турніру був визнаний MVP.
  3. Новий головний тренер лондонського «Фулгема» Альваро Арбелоа, схоже, дуже швидко втратив підтримку групи гравців своєї команди. Іспанець очолив команду влітку і встиг провести на її чолі 4 офіційні матчі: 3 в Англійській Прем'єр-лізі та 1 в Кубку ліги. Якщо гру проти «Вімблдона» (3:0) у Кубку виграти вдалося, то в матчах АПЛ проти «Челсі» (2:3), «Сандерленда» (0:1) та «Крістал Палас» (2:3) колектив спіткали поразки. Наразі немає жодної інформації щодо намірів керівництва клубу припинити співпрацю з іспанцем, але проблеми в Арбелоа не лише на футбольному полі. Група гравців команди, серед яких бразилець Кевін, колишній гравець донецького «Шахтаря», схоже, незадоволені своїм статусом у клубі. Так, півзахисники Еміль Сміт-Роу та Алекс Івобі видалили зі своїх Instagram-акаунтів всі фото у формі «Фулгема», а Кевін опублікував дивну Stories, яку згодом видалив. Невдоволення Кевіна і Сміт-Роу можна пояснити кількістю їхніх хвилин у цьому сезоні АПЛ — 29 та 25 відповідно. А ось Алекс Івобі відіграв у чемпіонаті 263 хвилини з 270 можливих, тож у його випадку невдоволення точно не пов'язано з кількістю ігрової практики. Також, за повідомленням одного з фанатів клубу, коли він запитав у захисника Кенні Тете про ситуацію у клубі, той відповів йому: «Запитайте у цього клятого тренера». Влітку Тете мав переходити в «Евертон», але трансфер зірвався, бо «дачники» не встигли знайти йому заміну в день закриття трансферного вікна. З того моменту нідерландець жодного разу не потрапив у заявку «Фулгема» на матчі. Контракт Арбелоа з «Фулгемом» діє до літа 2029 року.
  4. Гонка Формули-1 на автодромі Монца подарувала перемогу італійця Андреа Кімі Антонеллі, провал Феррарі, а також класні виступи П'єра Гаслі і Макса Ферстаппена. Антонеллі відправив суперників у нокаут Вау. Це було круто. Прикладом, коли пілот починає з останніх позицій і виграє, став Макс Ферстаппен, який кілька років тому у Бразилії переміг з 17-го місця на старті. А тепер Антонеллі зумів перебити цей результат. Андреа Кімі видав неймовірний пілотаж, припустився лише однієї помилки у боротьбі з напарником і в домінуючому стилі переміг на рідній трасі. Гонщик став першим за 60 років італійцем, який виграв на своїй трасі. Окрім сенсаційної їзди Антонеллі ще й встиг знову переграти напарника. Джордж Расселл може скільки завгодно розповідати про проблеми з шинами, але коли ти на старті другий, а твій конкурент – 19-й, але в результаті перемагає суперник, то можуть виникнути питання. Расселл був швидшим у практиках і кваліфікації, проте в гонці Андреа Кімі знову виглядав переконливіше. Італієць практично відправив Расселла в нокаут, випереджаючи його на 66 очок. І річ навіть не в очках, а у відчутті від виступів двох гонщиків Мерседеса. 20-річний Антонеллі зараз просто сильніший. Формула-1 все ще може дивувати Кваліфікація у Монці часто не менш цікава, ніж аналогічний заїзд у Монако. І якщо в князівстві поул практично гарантує перемогу в гонці і тому так цінується, то на Гран-прі Італії кваліфікація цікава сама по собі. Довгі прямі та ігри зі сліп-стрімом, коли напарники допомагають один одному, часто створюють цікаві результати. І навіть так поул пілота Альпін П'єра Гаслі можна назвати сенсаційним, адже все вказувало на успіх Мерседеса або Макларена з Феррарі. Getty Images/Global Images Ukraine Цікаво, що Гаслі не використовував сліп-стрім напарника, але ідеально виїхав на вирішальну спробу за кількома конкурентами і провів безпомилкове коло. У момент, коли Феррарі провалилася, Макларен не реалізували стратегію, а Мерседесу вміло завадив Ферстаппен, Гаслі чудово скористався нагодою. Перший поул у кар'єрі Ф-1 прийшов до гонщика пізніше, ніж перша перемога, здобута на цьому ж автодромі. Гаслі показав клас і підтвердив, що є одним із найкращих, якщо не найкращим, гонщиком не в топ-команді. Феррарі як завжди Скудерія зробила велику ставку на домашній гран-прі і програла. Команда підготувала новий мотор, а Льюїс Хемілтон активно розповідав, як він хоче здобути перемогу на автодромі Монца в червоному боліді і стати першим темношкірим тріумфатором на цій трасі. Багато розмов, а на виході проблеми у кваліфікації і катастрофа у гонці. Кваліфікаційний заїзд пілоти Феррарі завершили на 4-й та 5-й позиції, а в гонці Льюїс Хемілтон і Шарль Леклер на першому колі мали невеликий контакт і завадили один одному, а вже на другому колі Леклер помилився у швидкісному повороті і розбив болід у бар'єрах. Так багато слів, а на виході повний провал. У гонці Хемілтон фінішував шостим і не виправдав очікувань уболівальників Феррарі. Очевидно, про боротьбу за титул Льюїс може забувати, а Скудерії треба до кінця сезону здобути хоча б 1-2 перемоги і зберегти друге місце Кубка конструкторів. Якісний виступ Ферстаппена Макс розчарував своїх уболівальників помилкою і аварією на домашній гонці, але зумів реабілітуватися в Монці. Ферстаппен весь етап скаржився на болід, але стартував п'ятим і зробив максимум, поступившись лише дуету Мерседеса. Гонщик встиг яскраво поборотися з Антонеллі і Расселлом, поштовхатися з Хемілтоном і випередити обидва Макларени. Якщо Макс не має технічних проблем і аварій, то він регулярно доводить свій рівень і ще цілком може виграти хоча б одну гонку в сезоні. Загальний залік Антонеллі виграв сьому гонку у сезоні і на 66 очок відірвався від напарника Расселла. Якщо Джордж хоче цього року чемпіонство, то йому терміново потрібно не тільки відігравати відставання, а змінити загальний настрій і динаміку навколо себе. Таке відчуття, що вже всі, зокрема в Мерседесі, вирішили, хто буде чемпіоном цього сезону. П'єр Гаслі очікувано не конвертував поул навіть у подіум, але Альпін все одно набрала хороші очки завдяки фінішу у топ-10 ще й Колапінто. Знову двома машинами пункти набрав Рейсінг Буллз. Ліндблад дуже стабільний, а тут і Цунода не підвів і набрав 1 бал.
  5. 21-річна українська тенісистка Катерина Лазаренко оформила «золотий дубль» на грунтовому турнірі WTT W15 у польському місті ГродГродзиськ-Мазовецьки, здобувши трофеї в одиночному та парному розрядах. Лазаренко провела четвертий одиночний фінал на рівні WTT (ITF) та перший із червня 2025 року. Для Катерина це перший титул у професійній кар'єрі. У парному розряді українка виступала разом із Дар'єю Горською (Польща). Для Лазаренко цей парний трофей став п'ятим у кар'єрі та четвертим у 2026 році. Результати Лазаренко на W15 у Гродзиськ-Мазовецьки (одиночнка): R1: Катерина Лазаренко [4] – Кейт Шарабура [Q] – 6:4, 3:6, 6:2 R2: Катерина Лазаренко [4] – Майя Вробель [Q] – 6:3, 6:2 QF: Катерина Лазаренко [4] – Міа Худейова [Q] – 7:6 (9:7), 6:4 SF: Катерина Лазаренко [4] – Джулія Адамс [2] – 6:4, 6:0 F: Катерина Лазаренко [4] – Зузанна Беднаж [5] – 7:5, 3:6, 6:4 Результати Лазаренко на W15 в Гродзиськ-Мазовецьки (парний): R1: Катерина Лазаренко / Дар'я Горська [3] – Міхаліна Енджеєвська / Сара Твардовська – 6:1, 6:1 QF: Катерина Лазаренко / Дарья Горська [3] – Джессіка Лаура Пабісяк / Мартина Сікора – 6:4, 6:1 SF: Катерина Лазаренко / Дарья Горська [3] – Меган Хойзер / Саммер Ярдлі [1] – 6:2, 7:5 F: Катерина Лазаренко / Дарья Горська [3] – Ава Храстар / Кейт Шарабура [2] – 6:3, 6:4
  6. 26-річний український тенісист Георгій Кравченко (АТР 392) став переможцем грунтового челенджера у болгарському місті Пловдив. На шляху до трофею Кравченко виграв п'ять матчів, віддавши два сета. Зокрема, у чвертьфіналі Георгій здолав представника України Олександра Овчаренка. У першому колі Кравченко відіграв п'ять матчболів на вирішальному тай-брейку у поєдинку проти Синякова. Кравченко завоював перший трофей на челенджерах у кар'єрі. Раніше Георгій ніколи не грав навіть на стадії 1/4 фіналу змагань цієї серії. В оновленому рейтингу АТР Кравченко оновить особистий рекорд, піднявшись на 306-те місце. Георгій став 11-м українцем, якому вдалося виграти щонайменше один трофей челенджера. Крім Кравченка та Овчаренка, у Пловдиві з українців також виступили Нікіта Маштаков та Ерік Ваншельбойм. Маштаков програв у другому раунді, а Ваншельбойм – у першому. Результати Кравченка на челенджері у Пловдіві R1: Георгій Кравченко – Даніель Синяков – 7:6 (7:2), 3:6, 7:6 (12:10) R2: Георгій Кравченко – Огнен Мілич [8] – 6:0, 7:6 (7:3) QF: Георгій Кравченко – Олександр Овчаренко [Q] – 6:3, 6:3 SF: Георгій Кравченко – Душан Обрадович – 2:6, 6:2, 6:3 F: Георгій Кравченко – Янакі Милев – 6:0, 6:2 Українці з трофеями на челенджерах: Ілля Марченко – 10 Сергій Стаховський – 7 Олександр Долгополов – 5 Олександр Недовєсов – 3 Іван Сергєєв – 2 Олексій Крутих – 2 Віталій Сачко – 1 Сергій Бубка – 1 Олег Приходько – 1 Дмитро Поляков – 1 Георгій Кравченко – 1 Фото з нагородження Інфографіка
  7. У вівторок, 8 вересня, відбудеться матч першого туру основного етапу Ліги чемпіонів, в якому зустрінуться мадридський «Реал» та італійський «Інтер». За день до важливого протистояння футболісти королівського клубу зібралися на тренувальній базі у Вальдебебасі для проведення тренувань під керівництвом головного тренера Жозе Моуріньо. Серед гравців, які прибули на клубну базу в понеділок, не виявилося голкіпера збірної України Андрій Луніна. Причини відсутності 27-річного футболіста не повідомляються. Команди зіграють на стадіоні «Estadio Santiago Bernabéu», стартовий свисток головного арбітра Майкла Олівера пролунає о 22:00 за київським часом. У поточному сезоні Лунін не виходив на поле в офіційних матчах, проте чотири останні поєдинки провів на лаві запасних.
  8. У неділю, 6 вересня, відбувся матч третього туру італійської Серії А, в якому зустрілися «Болонья» та «Сассуоло». Команди не змогли визначити сильнішого, зігравши внічию з рахунком 2:2. У складі «червоно-синіх» на полі на 66-й хвилині вийшов форвард збірної України Артем Довбик, який забив дебютний гол в новій команді і допоміг вирвати нічию. Офіційний акаунт Серії А опублікував відео результативного удару, супроводивши його характерним емодзі: «Артем прийшов на допомогу «Болоньї», зрівнявши рахунок на останніх хвилинах 💪». Форвард під час літнього трансферного вікна залишив «Рому» і на правах оренди приєднався до команди, яку очолює німецько-італійський тренер Доменіко Тедеско. У футболці «Болоньї» 29-річний футболіст провів чотири матчі, забивши один гол. Наступним суперником «червоно-синіх» стане «Наполі» – матч четвертого туру чемпіонату відбудеться 13 вересня. ВІДЕО. Серія А відреагувала на дебютний гол Довбика у складі Болоньї
  9. Колишній футболіст Євген Левченко, який значний період своєї кар'єри провів у Нідерландах, поділився думками стосовно перспектив вінгера збірної України Віктора Циганкова в амстердамському «Аяксі», котрий підписав його з іспанської «Жирони» за 4,5 млн євро. «Сказати, що неймовірно приголомшує той факт, що Йорді Кройф придбав гравця з такими якостями за таку суму – це нічого не сказати. Віктор – гравець, який накопичив великий досвід. Спочатку, звичайно – у київському «Динамо», а потім – у «Жироні». Він уміє робити ривки і, найголовніше, вчасно їх робити. Для мене це, мабуть, найважливіше у сучасному футболі: знати, коли потрібно зробити ривок, а коли ні. Я не вважаю його типовим гравцем, що спеціалізується у грі віч-на-віч і постійно шукає свого прямого суперника. Але завдяки своєму позиційному чуттю він, безумовно, є небезпечним, коли робить ривки у вільний простір. Він може грати і під нападником – це непогано спрацювало у збірній України, бо він – спритний та швидкий із м'ячем. Його можна трохи порівняти зі Стівеном Бергейсом. Залишається лише сподіватися, що з огляду на його міжнародний досвід та якості він зможе зрештою принести велику користь. Приблизно так я це й бачу. Віктор іноді стикався із травмами. Але якщо подивитися на його якості, я думаю, він може стати цінним придбанням для «Аякса». Гадаю, настав час йому знову по-справжньому почати грати у футбол. Ще один фактор – це те, що він, звичайно ж, поговорив з тренером «Аякса» Мічелем Санчесом. Завдяки цьому він знає систему, за якою зараз грає «Аякс». І той факт, що він раніше грав разом із Дейлі Бліндом та Марком-Андре тер Штегеном, також вплинув на його рішення. З Дейлі Віктор має людину, яка може на власному досвіді розповісти, що це за ліга і як грають тут у футбол. Я думаю, це дуже важливо. В уяві багатьох українців «Аякс» відіграє, зокрема, важливу роль у розвитку футболу. Про це часто говорять. Тому, з одного боку, мене дивує перехід гравця з іспанської ліги до Ередівізі. Але водночас, з іншого боку, видно, що гравці іноді свідомо вибирають середовище, де вони краще почуваються як удома», – сказав Левченко в інтерв'ю De Telegraaf.
  10. Болгарський «Лудогорець» офіційно оголосив про підписання українського опорного півзахисника гданської «Лехії» Івана Желізка. Умови контракту між клубом та 25-річним футболістом наразі не повідомляються. Сам «Лудогорець» зазначає, що виграв конкуренцію за гравця у лідерів чемпіонату Польщі та італійського «Удінезе». У сезоні 2025/26 Іван Желізко провів 33 матчі на клубному рівні, відзначившись 7 забитими м'ячами та 7 гольовими передачами. Портал Transfermarkt оцінює вартість гравця в 4 мільйони євро.
  11. Ciko опублікував тему Sports Hub в Футбол
    Найважливіші цифри 5-го туру УПЛ – у нашому традиційному огляді. «Шахтар» здобуває 8-му поспіль перемогу на чужих полях (м'ячі 19-6). Безпрограшна гостьова серія гірників досягає 25 матчів (+18=7), а загальна безнічийна – 13 (+11-2). Помаранчево-чорні забивають господарям 10 ігор поспіль. Валерій Бондар проводить 200-й матч у кар'єрі (ЧУ – 134, КУ – 9, СК – 1, ЄК – 48, ЗУ – 8), а Микола Матвієнко – 90-й як капітан донеччан (ЧУ – 61, КУ – 5, ЄК – 24). Аліссон Сантана забиває 10-й м'яч за «Шахтар» (ЧУ – 3, КУ – 1, ЄК – 6). ФК Шахтар «Карпати» зазнають 20-ї поразки у чемпіонатах України. «Полісся» бере гору над «Кудрівкою» у всіх трьох зустрічах в УПЛ (м'ячі 9-1). Підопічні Руслана Ротаня святкують 10-ту велику перемогу в елітному дивізіоні. Житомиряни повторюють клубне досягнення, забиваючи на своєму полі 11 матчів поспіль. Ігор Краснопір стає автором першого дубля джокерів «Полісся». При цьому перший його гол у ворота «Кудрівки» виявляється 30-м для «лавки» жовто-зелених, а другий – 10-м для нього самого після виходу на заміну. Владислав Велетень стає автором найшвидшого голу «вовків» в УПЛ – на 34-й секунді. «Кудрівка» встановлює особистий антирекорд, обходячись без перемог у гостях 9 матчів поспіль (=3-6). Рейнальдінью Верлей на 363-й хвилині перериває безгольову серію кудрівців. «Харків», обігравши «Оболонь» з рахунком 5:0, святкує свою найбільшу вікторію в чемпіонатах України. Багряно-золоті реалізовують 9-й пенальті поспіль, оновлюючи особистий рекорд. Підопічні Младена Бартуловича проводять 20-й сухий матч у рідних стінах. «Оболонь» зазнає 10-ї великої поразки на чужих полях. Загальна безгольова серія «пивоварів» сягає 599 хвилин, а гостьова – 509. На 290-й хвилині завершується рекордна суха серія «Оболоні» в гостях. Хавбек «пивоварів» Роман Волохатий встановлює новий антирекорд чемпіонатів України, заробивши другу жовту картку вже на 8-й хвилині зустрічі з харків'янами. «Динамо» перериває безнічийну серію в рідних стінах, яка склала 13 матчів (+9-4). Останню мирову з гостями кияни підписали 5 жовтня 2025 року – 1:1 із «Металістом 1925». Завершується і «рекордна» домашня серія біло-синіх із пропущеними голами із 7 матчів. Востаннє підопічні Ігоря Костюка грали на «нуль» на своєму полі 27 лютого – 4:0 з «Епіцентром». «Динамо» не забиває ЛНЗ 3 гри поспіль (271 хвилину). 100-й матч у клубній кар'єрі проводить Тарас Михавко (ЧУ – 67, КУ – 5, ЄК – 28). ЛНЗ проводить 40-й сухий матч в УПЛ, у тому числі 20-й у гостях, та 20-й безгольовий на чужих полях. «Бузкові» обходяться без забитих м'ячів на виїзді 279 хвилин поспіль. Гостьова гольова серія «Зорі» досягає 10 матчів, а з пропущеними м'ячами – 13. Домагой Єлавіч стає автором 250-го м'яча команд Віктора Скрипника в чемпіонатах України. Владислав Шарай проводить 118-й матч в УПЛ за «Верес», повторюючи клубний рекорд Валерія Кучерова. Владислав Шарай забиває 13-й м'яч за червоно-чорних і стає новим рекордсменом рівнян, обійшовши Миколу Гайдучика. «Зоря» забиває 20-й м'яч «Вересу», а «Верес» - «Зорі». «Епіцентр» робить 10-ту нічию в елітному дивізіоні. Суха серія кам'янчан досягає 283 хвилин. Підопічні Сергія Нагорняка встановлюють особистий антирекорд, обходячись без голів у рідних стінах 282 хвилини поспіль. «Буковина» перериває свою «рекордну» серію з пропущеними голами на чужих полях, яка склала 21 гру. Востаннє жовто-чорні залишалися «сухими» на виїзді 23 квітня 1993 року – 0:0 із «Кременем». «Рекордна» гостьова безвиграшна серія буковинців досягає 29 матчів (=5-24), а безгольова - 377 хвилин. «Буковина» вдесяте грає на «нуль» на чужих полях. 40-й матч у чемпіонатах України на тренерській посаді проводить Сергій Шищенко (+14=12-14, 33-46). «Колос» проводить 100-й матч в елітному дивізіоні в гостях. Коваліці підписують 30-ту мирову в УПЛ під керівництвом Руслана Костишина. Володимир Вілівальд стає автором 10-го голу «Кривбасу» у баталіях із «колосками». «Лівий берег» стає 3-м клубом після «Ворскли» та запорізького «Металурга», який розпочав сезон із чотирьох нічиїх поспіль. Підопічні Олександра Рябоконя продовжують «рекордну» безвиграшну серію на чужих полях до 7 матчів (=2-5), але переривають гостьовий серіал із пропущеними м'ячами, який склав 6 ігор. Востаннє «Лівий берег» залишався «сухим» на виїзді 1 березня 2025 року – 1:0 з… «Чорноморцем». «Лелеки» проводять 10-й сухий та 20-й безгольовий матч в елітному дивізіоні. Команди Олександра Рябоконя підписують 50-ту мирову (ЧУ – 45, КУ – 5). «Чорноморець» обходиться без голів у всіх трьох зустрічах із «Лівим берегом». 150-й матч у чемпіонатах України проводить Дмитро Різник («Шахтар»), 1-й – Денис Гришкевич («Полісся»). У 4-му для себе клубі елітного дивізіону дебютує Данило Кравчук («Буковина»), у 3-му – Денис Шостак («Оболонь») та Олексій Гусєв, у 2-му – Крістіан Мба (обидва – «Чорноморець»), Даниїл Ващенко («Епіцентр»), Сергій Стень («Кудрівка») та Папа Яде (ЛНЗ). 35-й м'яч в УПЛ забиває Юрій Климчук, 15-й – Владислав Шарай, 5-й – Ярослав Шевченко, 1-й – Леандру Андраде (у 5-й грі) та Домагой Єлавіч (у 13-й). У 2-й команді еліти відкривають гольовий рахунок Рейнальдіньо Верлей («Кудрівка»), Ілля Крупський та Карлос Парако (обидва – «Харків»). 2-й дубль в українських чемпіонатах робить Ігор Краснопір, 1-й – Пітер Ітодо (у 30-му матчі). ФК Полісся 3-й пенальті з 3 реалізує Ігор Краснопір. 20-й сухий матч проводить Герман Пеньков. 2-гу червону картку в УПЛ заробляє Роман Волохатий, 1-шу – Зураб Рухадзе (у 7-й грі) та Богдан Векляк (у 37-й). 20-й поєдинок в елітному дивізіоні проводить арбітр із Дніпра Дмитро Євтухов. 20-й раз видаляє гравця з поля Андрій Коваленко, у тому числі 10-й – з команди гостей, 1-й – Артем Михайлюк (у 12-му матчі). 20-й раз призначає пенальті Олексій Деревинський. Юрій ЛЯХОВЕЦЬКИЙ
  12. Головний тренер житомирського «Полісся» Руслан Ротань поділився думками щодо майбутнього голкіпера збірної України Георгія Бущана, який залишив клуб після старту сезону: «Ми на рік віддали Георгія в оренду до «Динамо». Звісно, з Бущаном ми не прощаємось, це лише рік. Ми не можемо розкидатися такими воротарями», – розповів наставник. Сторони домовилися щодо орендної угоди, яка не передбачає опцію викупу. Воротар повернувся до «біло-синіх», де провів більшу частину своєї кар'єри і вже зіграв перший матч за команду – проти черкаського ЛНЗ (0:0). Бущан приєднався до житомирського «Полісся» у вересні 2025-го – спочатку на правах оренди, а згодом підписав із клубом повноцінний контракт. За першу команду кіпер провів дев'ять матчів (15 пропущених, дві гри «на нуль»).
  13. Вінгер збірної України та колишній гравець житомирського «Полісся» Олексій Гуцуляк не отримає виклик на матчі Ліги націй від головного тренера Андреа Мальдери. Про це повідомив журналіст Ігор Бурбас. Досвідчений 28-річний футболіст протягом трьох останніх місяців перебуває без ігрової практики після того, як залишив розташування «вовків» і отримав статус вільного агента. Гуцуляк став найкращим бомбардиром збірної за підсумками 2025 року, коли за дев'ять матчів забив п'ять голів і віддав три результативні передачі. В активі вінгера – один із двох забитих м'ячів України 2026-го. Олексій захищав кольори житомирського клубу з липня 2024 року – провів у футболці «вовків» 65 матчів, забивши 21 гол і віддавши 11 результативних передач. Після завершення сезону Гуцуляк відмовився продовжувати співпрацю з «Поліссям» і отримав статус вільного агента.
  14. 7 вересня «Динамо» U-21 неочікувано зазнало першої невдачі в сезоні. Столичний клуб припустився помилки в домашній грі УПЛ-2 проти ЛНЗ. «Біло-сині» зустрілися з однолітками з ЛНЗ на своїй базі. Ефект домашнього поля ніяк не вплинув на гру «Динамо» – кияни пішли без забитого м'яча. А от ЛНЗ награв на свій гол. Єдиний м'яч на 61-й хвилині забив Богдан Слюбик, який повернувся в Україну з чеського «Пардубіце». Захисник підійшов до позначки, реалізував пенальті та приніс ЛНЗ потрібні бали – 1:0. «Динамо» втратило важливі пункти, тож тепер кияни відстають від «Шахтаря»: 2-ге місце та 12 очок. Натомість ЛНЗ покращив свої позиції в таблиці – 7-ма сходинка та 8 пунктів. УПЛ-2. 5-й тур, 7 вересня «Динамо» U-21 (Київ) – ЛНЗ U-21 (Черкаси) – 0:1 Гол: Слюбик, 61 (пен.) Склади команд на гру: «Динамо»: Роєнко, Рибак, Огороднік, Дехтяр, Губенко (Коновалов, 87), Саленко (Озимай, 73), Федоренко (Буравцов, 73), Пашко, Андрейко, Супряга, Лобко (Драган, 59) ЛНЗ: Самойленко, Тлумак (Великий, 66), Слюбик, Кравець, Мікляш, Кітела (Бобечко, 49), Роман, Доник (Дацько, 76), Муха, Микитишин, Матківський Відео голів та огляд матчу: Відеотрансляція матчу:
  15. У понеділок, 7 вересня, у Берліні, Німеччина, відбудуться матчі третього туру жіночого чемпіонату світу 2026 року. В останній день групового етапу визначаться дві команди, які напряму вийдуть до 1/4 фіналу, де вже є США та Франція, а також всі учасники 1/8 фіналу. Центральним матчем ігрового дня стане протистояння Бельгії та Австралії, які мають по дві перемоги й в очній грі визначать, хто зіграє у чвертьфінал, а хто в 1/8. Найбільш заплутана ситуація в групі А, де зіграють Німеччина з Малі та Японія з Іспанією. Тут кожна з команд має одну перемогу й може фінішувати будь-якою, а тому матчі мають бути особливо напружені.
  16. Голкіпер португальської «Бенфіки» і збірної України Анатолій Трубін міг продовжити кар'єру в італійському «Ювентусі», але трансфер так і не відбувся. Про це повідомили в ефірі ТаТоТаке: «Трубін насправді мав певні пропозиції. Найочевидніші з них були з Англійської Прем'єр-ліги – доволі предметно цікавився «Лідс», проте голкіпер чекав на інший клуб і це був «Ювентус». В цьому місці потрібно згадати, за яких обставин Трубін перейшов до «Бенфіки». Він прийшов на незахищеному контракті за суму в десять млн євро, на яку погодився «Шахтар». Коли гравець такого рівня переходить в хороший європейський клуб, то отримує хорошу зарплатню, як і сталося з Трубіним. «Бенфіка» намагалася витягнути з потенційного покупця максимальну суму, але цього зробити не вийшло», – повідомило джерело. Воротар провів минулий сезон як перший номер, проте після призначення нового наставника втратив місце у стартовому складі, програвши конкуренцію португальцю Самуелу Соарешу. Трубін двічі виходив на поле в липні в матчах Ліги Європи проти швейцарського «Санкт-Галлена», де пропустив два м'ячі і один раз зберіг свої ворота в недоторканності. Останні вісім ігор українець був змушений провести на лаві запасних.
  17. Французький нападник мадридського «Реала» Кіліан Мбаппе провів прес-конференцію перед матчем 1-го туру основного етапу Ліги чемпіонів проти міланського «Інтера». «Наша зв'язка з Вінісіусом та Беллінгемом? У нас одна мета — вигравати матчі та титули. Ми прислухаємося до думок людей і намагаємося вдосконалюватися та рухатися вперед. Моє бачення полягає в тому, щоб знайти найкращу версію колективу, цих 11 гравців. Людям подобається виділяти трьох гравців, а я налаштований думати про те, як покращити гру команди та бути готовими до моментів, коли титули виграються або ні. Я думаю про майбутні матчі, а не про довгострокову перспективу, адже кожен день у «Реалі» – це новий досвід. Я думаю про те, щоб бути готовим до завтрашнього дня та допомогти своїй команді виграти перший матч Ліги чемпіонів, адже це важливий для нас турнір. Золотий м'яч? Коли ти граєш у найкращому клубі світу, люди, природно, асоціюють тебе з такими нагородами. Багато хто говорить про мене як про можливого переможця, і це позитивна тема для кожного гравця. Цього літа я увійшов у історію найважливішого турніру у світі спорту. Попереду ще багато часу, і люди мають право голосувати». Матч «Реал» Мадрид – «Інтер» відбудеться 8 вересня о 22:00 за київським часом.
  18. Футбольний клуб «Оболонь» опублікував відкриту заяву щодо матчу п'ятого туру Української Прем'єр-Ліги з «Харковом» (0:5). Кияни залишились у меншості у на 7-й хвилині після вилучення Романа Волохатого, який встиг за короткий термін отримати два попередження. Після цього на користь харків'ян також було призначено пенальті. «Пивовари» вважають рішення головного арбітра Олексія Деревінського необгрунтованими. Наступний матч «Оболонь» проведе проти ЛНЗ 12 вересня.
  19. Головний тренер «Емполі» Гвідо Пальюка проаналізував переможний матч проти «Каррарезе» (1:0), що пройшов у 3-му турі італійської Серії В. Після фінального свистка фахівець відзначив українського форварда Богдана Попова. Саме нападник з України забив вирішальний м'яч. «Усі хлопці молодці. Минулого року «Каррарезе» розгромив нас із рахунком 3:0. Приїхати до Каррари з таким налаштуванням, контролювати м'яч та повністю володіти ініціативою – це те, що я хотів би бачити завжди. Зараз нам потрібна скромність і максимальна концентрація на тому, що ми робимо. Ми повинні бути уважнішими, коли гра повністю під нашим контролем, адже іноді втрачаємо структуру. Це важливі три очки в нашу скарбничку. Мені дуже прикро за вболівальників, яких не було на трибунах, ми присвячуємо цю перемогу їм. Я дуже радий за гол Попова – це хлопець, який паше на тренуваннях. Навіть у вихідні він просить приїхати на базу, щоб працювати індивідуально. Рухаємося далі зі скромністю. У хлопців буде день відпочинку, вони на нього повністю заслужили», – заявив Пальюка.
  20. Головний тренер мадридського «Реала» Жозе Моуріньо провів прес-конференцію перед матчем 1-го туру основного етапу Ліги чемпіонів проти міланського «Інтера». «Я хочу перемогти. Я міг би сказати, що хочу грати добре, але я не хочу грати добре, як проти «Бетіса», і програти — я хочу перемогти. Ми перебуваємо на етапі, де маємо зіграти 8 матчів, і наша мета — вийти до наступного раунду, і я вірю, що нам це вдасться. Але я хочу розглядати цей матч як окремий поєдинок, а не з огляду на те, що попереду ще сім ігор. Я хочу перемогти. Я бачив гравців такими, якими мені подобається їх бачити: в роздягальні в Севільї після матчу вони були вкрай виснажені, на недільному тренуванні вже досить добре відновилися, а сьогодні — у цілком нормальному стані. Проаналізувавши нашу гру, ми дедалі більше переконуємося, що провели хороший матч, грали як команда, а пропущені голи були винятком. У нас усе гаразд. Звісно, у нас є відомі проблеми перед завтрашнім матчем, але це все. Ми будемо грати, будемо боротися і прагнути перемоги. На «Бернабеу» я виграв одну Лігу чемпіонів, а один півфінал програв у серії пенальті. На цьому стадіоні я пережив і найкраще, і найгірше, але я не думаю ні про позитивне, ні про негативне — я думаю про те, що я тренер «Реала» і що завтра відбудеться матч Ліги чемпіонів. Це не надто важливий матч, бо він нічого не вирішує: це не плей-оф, це не групова стадія, як попередня, з чотирма командами. Потім у нас є ще 7 матчів, і я вірю, що й ми, й «Інтер» пройдемо далі. Я бачу, що в майбутньому «Реал» і «Інтер» можуть стати чудовим поєднанням, коли справи стануть дуже серйозними… Це матч, який відбудеться завтра, кожне очко є важливим, і, безсумнівно, така топ-команда, як «Інтер», приїжджає за очками, і саме це ми також спробуємо зробити. Травми? Я не буду це коментувати, вибачте. Я міг би зараз п’ять хвилин крутитися тут і повторюватися. Не знаю, чи алгоритм календаря розмовляв італійською, чи ні, але алгоритм обрав саме цей матч, щоб зіграти його в такій ситуації. Твоє запитання очевидне, це те запитання, на яке я чекав, але у нас є 3, 4 або 5 варіантів. Ми можемо тут обговорювати їх усі, але зрештою я тобі нічого не скажу. Я завершив свою роботу тут у 2013 році: ми виграли те, що виграли, і програли те, що програли. Ми віддали все, але той етап завершився. Це закритий розділ, і це не має нічого спільного з минулим, абсолютно нічого спільного з минулим. Це два різні моменти в історії «Реала». У 2010-х роках клуб роками не доходив до чвертьфіналу, а півфінал не грав уже дуже багато років. Зараз це «Реал», який перемагав протягом останніх десяти років. Це два різні періоди, але це не означає, що я змінив своє мислення. Якщо ви запитаєте, чи мрію я виграти Лігу чемпіонів із «Реалом», то, звісно, так, але це абсолютно не пов’язано з тим, що раніше мені цього не вдалося. Це просто звичайний матч, хоча потім так вже не буде. У «Інтері» мене, без сумніву, сприймають як друга. Не думаю, що під час матчу, до чи після нього, вони дивитимуться на мене і вважатимуть мене другом, оскільки я є тренером «Реала». Буде приємно зіграти проти них, хоча з мого періоду там залишилося небагато гравців, але я з радістю побачу людей, які вболівають за «Інтер» до, під час або після матчу. Я хочу перемогти, і не буде часу думати про речі, пов’язані з дуже гарним минулим. Ківу — один із моїх, команда — одна з моїх, і вона завжди буде однією з моїх. Я дуже його люблю, я радий, що у нього все гаразд, і буде приємно обійняти його перед матчем, після матчу, а під час — ні. Я пам’ятатиму про те, що між нами є таке важливе минуле. Клуб, який завжди залишається «Реалом», і, думаю, це все, що я можу сказати. «Реал» — це «Реал». У нього був досить складний сезон у минулому, і коли у тебе бувають складні сезони, звичайно ж, є багато речей, які потрібно покращити. І одна з цих речей — це робота на основі стабільності, а інша — робота на основі тих проблем, з якими стикаєшся. І саме так і є: ми завжди хочемо перемагати, хочемо перемогти завтра, у всіх матчах і в усіх турнірах. Коли порівнюєш, наприклад, з «Інтером», то ні, бо ми говоримо про приклад стабільності. Ми говоримо про команду, яка навіть попри зміну тренерів, як це відбувалося протягом останніх шести-семи років, залишається стабільною — з динамікою, стабільністю, структурою, трансферною політикою… загалом, стабільністю. Отже, «Реал» має прагнути досягти такого рівня стабільності, але, зрештою, «Реал» — це «Реал», і наша мета — перемагати. Я не хочу говорити про суддівські рішення. І, можливо, це не відповідь на твоє запитання. Вибач, бо я ухилюся від твого запитання і відповім по-іншому, але оскільки це запитання до мене не надходило, я скористаюся твоїм, щоб піти в цьому напрямку. Ми програли «Бетісу», ми програли, бо не змогли перетворити на голи ту атакуючу гру, яку показала команда. Але щодо пенальті: чому його не переглянули? Його не переглянули тому, що VAR не знає правил, чи тому, що VAR не захотів? Це питання, на яке мені, як тренеру «Реала», хотілося б отримати відповідь від відповідальних осіб, бо якщо арбітр VAR не переглянув пенальті через незнання правил, то йому слід піти додому й не працювати з VAR. Якщо арбітр VAR не наказав повторити пенальті, бо не захотів, це ще гірше. І виникає третє запитання: чому він хоча б не звернувся до арбітра? Якщо він не знав правил, чому не звернувся до арбітра, щоб той подивився на монітор? Ситуація трохи дивна. Я хочу виходити з позиції чесності й думати, що він не знав правил — я волію виходити з позиції чесності. Але якщо це так, то я не можу бути арбітром, не можу бути арбітром VAR, бо через тиждень, місяць чи два в аналогічній ситуації пенальті повторять. І я хочу чітко наголосити, що ми не програли саме через це, бо, можливо, ми навіть могли б не реалізувати повторний пенальті, але як тренер «Реала» та учасник важливого професійного турніру, я хотів би знати: з якої причини пенальті не було повторено? І я хотів би, щоб на це відповіли ті, хто несе за це відповідальність. Інша річ у цьому матчі, яка не має нічого спільного з результатом, — це те, чому капітан «Реала» отримав жовту картку? Коли Вінісіус показав на капітанську пов’язку і підійшов до арбітра, а ще до того, як підійти, отримав жовту картку, я також хотів би знати, чому. Нам завжди кажуть, що капітан має право, ввічливо й без агресії, підійти до арбітра, щоб попросити якогось пояснення. Ендрік? Завтра він може бути готовий зіграти п’ять хвилин, максимум десять, і все. Вчора він вперше тренувався з командою. Він не грав з часів товариських матчів у Будапешті чи Австрії і не готовий до більше ніж п’яти-десяти хвилин, але оскільки у нас є більше місця на лаві запасних — адже там 12 гравців, а ми не маємо їх усіх — він там є і, можливо, отримає ігровий час. Він — нападник і гратиме в нападі. Ківу був моїм гравцем, ми працювали разом, разом пройшли через стільки всього... Є колишні гравці, які без досвіду йдуть тренувати команди найвищого рівня, і дехто з них виявляється хорошим, а дехто — ні. Він досягає успіху. З ким ти розмовляв, щоб дізнатися про наші стосунки? Зі своєю мамою, татом, другом? Хочеш знати, з ким я розмовляю? Нам немає чого пояснювати, немає чого пояснювати. Обійми завтра перед матчем, ще одні обійми після матчу, а під час матчу подивимося, що буде». Матч «Реал» Мадрид – «Інтер» відбудеться 8 вересня о 22:00 за київським часом.
  21. У понеділок вдень, 7 вересня, стало відомо, що український воротар «Реала» Андрій Лунін пропустив останнє тренування команди перед матчем Ліги чемпіонів проти міланського «Інтера». За даними журналіста COPE Мігеля Анхеля Діаса, українець не зміг взяти участь у підготовці до матчу через захворювання. Лунін підхопив грип та наразі ізольований від команди. Наразі невідомо, чи буде Андрій готовий взяти участь у поєдинку з «Інтером», який відбудеться у вівторок ввечері, 8 вересня.
  22. Португальський журналіст Маріу Фігейреду прокоментував слова колишнього тренера воротарів академії київського «Динамо» В’ячеслава Богодєлова про те, що головний тренер лісабонської «Бенфіки» Марку Сілва не пояснив українському голкіперу своєї команди Анатолію Трубіну, чому той втратив місце у стартовому складі. «Таким чином ви втрачаєте гравця. Послухайте, він є не вмотивованим, він просто посилає сигнали. Він просить робити це своїх знайомих», – заявив Фігейреду в ефірі телеканалу NOW. У поточному сезоні Трубін зіграв у складі «Бенфіки» всього два матчі, у яких пропустив два голи. На поле він не виходить вже у восьми зустрічах поспіль. Контракт Анатолія з лісабонським клубом розраховано до літа 2028 року. Ринкова трансферна вартість українця становить 25 млн євро. Повідомлялося, що Трубін переживає велику трагедію у Португалії
  23. Невиразна гра українського півзахисника «Бенфіки» Георгія Судакова знову стала приводом для критики з боку португальських експертів. У матчі проти «Марітіму» (3:0) українець провів на полі 61 хвилину, однак результативними діями не відзначився. Після його заміни гра команди помітно пожвавилась. Відомий журналіст Жозе Мануел Фрейташ вважає, що подібна тенденція наочно демонструє – Судаков є проблемою для своєї команди. Наступний матч «Бенфіка» проведе 9 вересня проти «Морейренсе». У поточному сезоні Судаков відіграв вже 10 матчів у складі «орлів», відзначившись лише одним асистом.
  24. 7 вересня на Відкритому чемпіонаті США 2026 продовжаться матчі 1/8 фіналу в одиночних розрядах і першого / другого раунду в юніорських турнірах, а також розпочнуться поєдинки третього кола в парних розрядах. У понеділок у Нью-Йорку зіграють чотири українські тенісистки – Ангеліна Калініна, Софія Бєлінська, Поліна Скляр та Антоніна Сушкова. US Open 2026. Парний розряд, 1/8 фіналу Корт №5. 3-й запуск (не раніше 21:00) Ангеліна Калініна / Анна Бондар – Ерін Рутліфф / Алділа Сутджіаді [9] US Open 2026. Юніори. Одиночний розряд, 1/32 фіналу Корт №6. 1-й запуск (не раніше 18:00) Софія Бєлінська – Феліцата Дорофєєва-Рибас [11] Корт №9. 1-й запуск (не раніше 18:00) Поліна Скляр [9] – Холлі Смарт US Open 2026. Юніори. Одиночный разряд, 1/16 фіналу Корт №13. 2-й запуск (не раніше 19:30) Антоніна Сушкова – Крістіна Пенічкова [14] US Open 2026. Юніори. Парний розряд, 1/16 фіналу Корт №14. 4-й запуск (не раніше 22:30) Поліна Скляр / Алісса Джеймс [8] – Емілі Вікторія Айгельсбах / Анна Пірхер Корт №13. 5-й запуск (не раніше 22:30) Антоніна Сушкова / Маая Раджешваран Реваті – Емері Комбс / Олівія Де Лос Реєс Розклад матчів на US Open 2026 на 7 вересня
  25. Українська тенісистка Олександра Олійникова залишила Відкритий чемпіонат США 2026 на стадії 1/32 фіналу, програвши зірковій філіппінці Александрі Еалі. Після завершення виступів на US Open Олійникова дала велике ексклюзивне інтерв'ю для Sport.ua, в якому коротко розповіла про досвід виступів на американському мейджорі, заявила про свою відсутність у заявці збірної України на фінальну частину Кубка Біллі Джин Кінг, порушила важливі теми щодо реформи організаційної структури українського тенісу, а також анонсувала запуск власного благодійного фонду. – Олександро, вітаю з вашою першою перемогою в основній сітці US Open і з першим повноцінним слемовим сезоном. Думаю, я знаю відповідь, проте все ж: який мейджор запам'ятався вам найбільше? Який із турнірів Grand Slam найкрутіший у плані організації та атмосфери? – Якщо говорити про атмосферу, то для мене найкрутіший Grand Slam – це однозначно Вімблдон. Але цього року дуже приємно здивував і US Open: класні подарунки, сувенірна продукція, та й загалом організація стала набагато кращою. Тому він мені теж дуже сподобався. Але Вімблдон все одно залишається на першому місці. – Трішки про матч з Александрою Еалою. Офіційний сайт US Open у своєму звіті про поєдинок окремо відзначив, що на другий сет ви змінили тактику й почали більше грати високими м'ячами, в принципі, у вашому звичному стилі. Але я, як глядач, не сказав би, що в першій партії ви от прям робили акцент на плоских ударах. Що ви можете сказати? Чи дійсно у вас була зміна тактики і, якщо так, то чому вирішили внести корективи у свою гру? – Ні, від початку і до кінця матчу я вийшла з певним планом, і я його дотримувалась. Абсолютно весь матч я не вносила корективів. Я програла через те, що мені не вистачило виконання. Вона зіграла краще, але я не вважаю, що я помилилася саме в плані обраної стратегії, тому я її і не міняла. – Після поєдинку у Threads ви стали улюбленицею філіппінських фанатів номер два – звичайно, після самої Еали. Наскільки цей наплив був помітний у вигляді нових підписників на сторінку і чи писали вам в особисті повідомлення слова підтримки або захоплення? – О, так, це було дуже приємно. Крім того, що писали величезну кількість і в особисті, і в коментарі, дуже багато філіппінських вболівальників донатили і поширювали закликами задонатити на збір. І це для мене дуже важливо, я дуже це ціную. Наразі в директі Instagram у мене все ще сотні непрочитаних повідомлень від філіппінських фанів. Але я вирішила, що постараюся особисто відповісти якомога більшій кількості людей – хоча б поставити сердечко або написати кілька слів. Getty Images/Global Images Ukraine. Александра Еала та Олександра Олійникова – Попереду у вас участь зі збірною України у фінальній частині Кубка Біллі Джин Кінг наприкінці вересня в Китаї. Чи плануєте грати якісь турніри до цього часу, чи будете готуватися в Україні? – На жаль, я не зіграю у фінальній частині КБДК. Після поразки в другому колі на US Open мені повідомили, що буде здійснена заміна. Я вважаю, що за результатами хардового сезону, північноамериканської серії, я показала себе гарно для третього номера. І в мене є певні припущення, що ця заміна має неспортивні причини. – Впевнений, що ще побачимо вас цього року на рівні турнірів WTA, але все ж: як загалом оцінюєте свій перший повноцінний сезон у Турі? Особливо цікаво почути порівняння з минулим, проривним сезоном. – Я оцінюю цей сезон як сезон дуже великих розчарувань. Попри те, що я досягла великого рейтингового прориву вже по ходу цього сезону і було багато хороших перемог, є речі, не пов’язані виключно зі спортивним перформансом... Від початку сезону мені здавалося, що проблема в одному. Потім, по ходу того, як я бачила, що відбувається, бачила і пізнавала середовище, розкрилося, що реальний корінь зовсім в іншому. Тому це все далося доволі складно. Минулого року я менше розуміла, куди я йду. Мені було цікаво, що ж мені відкриється. І я це все сприймала трохи легше. Я грала менші турніри. Тут мені подобаються масштаби, відповідно, платформа, аудиторія, до якої можна говорити, донати, які можна збирати, допомога, яку можна передавати. Але, як я сказала, через те, що дуже багато речей розчарували, сезон, наскільки він є продуктивним, настільки ж важко психологічно мені дається. – Це питання вам ставили вже неодноразово, проте: чи не думаєте ви про те, щоб найняти тренера або команду? Знаю, що це додаткові й великі витрати, а ви намагаєтеся зекономити якомога більше задля донатів на ЗСУ, але, можливо, схема «професійна команда – крутіші результати – більше грошей» принесе свою користь? Це не заклик, лише цікаво, чи розглядали ви такий варіант. – По-перше, я не задумую настільки наперед, і в мене немає відчуття взагалі, що я можу знати, що відбудеться за півроку чи за рік. А якщо наймати команду, це завжди потрібно. Ти інвестуєш певний час, не знаючи чи не будучи впевненим взагалі, що з цього вийде, якою буде ця співпраця. Я не готова на це. Я хочу допомагати тут і зараз. Також я зрозуміла зі своєї сторони, що момент не тільки в фінансах. Я не хочу бачити чужих людей. Людей, які не розуміють той контекст, в якому я живу. І не тому, що вони погані. Але я можу чесно про себе сказати те, що все, що я проживаю як спортсмен, я проживаю перш за все як спортсмен з воюючої країни. І я не можу так само дивитися на спорт, як на це дивиться тренер з якоїсь іншої країни. Українські ж тренера, якщо вони є нормальними, достойними людьми, тренують дітей в Україні, де це зараз необхідно, де насправді дуже бракує тенісних спеціалістів. І вони не зможуть по десять місяців на рік кататися за кордоном. Особливо враховуючи те, скільки недобросовісних людей, використовували можливість виїжджати з тренерських чи культурних підстав, порушували цей порядок, не повертаючись в країну. Для тренера з України особливо важко виїжджати. А спеціалістів-жінок, які могли б мене спарингувати і тренувати повноцінно, я, на жаль, не знаю взагалі - хоча вони так само потрібні майбутнім спортсменам в Україні. – Ви неодноразово говорили, що теніс для вас – це передусім можливість мати більший голос і більше допомагати Україні. А де в цій місії залишається місце особистим амбіціям Олександри Олійникової? Є щось, чого ви хочете досягти виключно для себе? Чи, можливо, ви вже реалізували свої мрії? – Якщо говорити про мене особисто, то можу чесно сказати, що в тому, що стосується лише мене, у мене, напевно, немає жодних мрій. Можу чесно сказати, що, мабуть, я нічого не хочу. Я думаю про речі, за які хотіла б узятися і якими хотіла б займатися, але мене це цікавить у контексті допомоги іншим, допомоги військовим і ветеранам, а також у контексті того, наскільки я можу бути корисною для країни й наскільки мій життєвий ресурс може бути спрямований на українське майбутнє. – Ви доволі активно спілкуєтеся зі своїми підписниками в Instagram, відповідаєте на запитання й, можна сказати, впускаєте аудиторію у своє життя значно більше, ніж багато інших професійних тенісисток. Чому для вас важливий цей прямий контакт із людьми? – Ну, тому що мені здається, що це нормально. Я людина і спілкуюся з людьми. Я б спілкувалася більше, але що частіше з’являюся на великих турнірах, то більше отримую повідомлень і різних запитань. І мені просто вже не вистачає ресурсу, щоб на все відповісти. Насправді мені дійсно хочеться щось розповідати людям: свою історію, свою позицію. Також хочеться ділитися певними знаннями й досвідом, які можуть бути їм цікавими. І я не розумію, чому це має бути якось інакше. Я насправді хочу нормального, живого спілкування з тими, хто мене підтримує і цікавиться моїм тенісом, моїм життям і мною як людиною. І мені здається, що це абсолютно нормальні речі. – У вас явний конфлікт з WTA, адже вони чомусь вирішили, що зможуть вас приструнити. Ще раз – велика подяка вам за вашу позицію та непохитність. І от цікаво: а як реагують тенісистки? Не українки й не представниці країн 404. Еала на флеш-інтерв'ю згадала вас та українців, але, звичайно, без якоїсь конкретики. Хтось підходив до вас за цей рік? Якось висловлював підтримку або просто свою думку? – Зараз ведеться робота над тим, щоб згладити конфлікт із WTA. За майже рік гри в Турі, участі у великих турнірах і кращого розуміння цього середовища стало зрозуміло, що WTA не є коренем проблеми, хоча на них як на функціонерів доволі легко все перекласти. Але проблема полягає не в них. Тому надалі я намагатимуся уникати конфліктів із WTA, хоча свою позицію щодо російських гравців я жодним чином не зміню. Швидше, я зміню своє ставлення до самої організації – WTA. Щодо підтримки – так, її висловлювали дівчата з Чехії. Мені було дуже приємно, коли переможниця Вімблдону Лінда Носкова поширила статтю United24 про мене і про донат на Збройні сили України. – Наприкінці липня ви опублікували серію постів в Instagram, і одна з тез була про те, що більшість українок не хочуть або не хочуть ще активніше висвітлювати війну в Україні та говорити про неї. Я зробив висновок, що у вас могла бути якась ідея щодо спільної ініціативи, але колеги її не підтримали. Чи правий я і, якщо так, то що саме ви пропонували? А якщо ні, то що саме ви мали на увазі і чи є конкретні прізвища? – Хороше питання. Тут потрібно просто поставити собі запитання: чому люди, у яких тисячі, десятки, сотні тисяч підписників, не можуть зробити репост будь-якого збору, коли всі знають, що зараз важко закривати збори навіть на двісті-триста тисяч гривень? І це просто як приклад. Насправді дуже багато чого залишається за лаштунками. Але я думаю, що воно доволі помітно і без опису якихось конкретних висловів чи ситуацій. – Довго думав, чи варто підіймати цю тему, проте все ж. Ми знаємо, що «наробили» Юлія Стародубцева та Надія Кіченок, зокрема бачили вашу реакцію і дякуємо за вашу позицію. Але мене бентежить одна річ: яка атмосфера у збірній України? Наприклад, у Глівіце були викликані ви й Надія, яка святкувала Новий рік у компанії зашифрованих росіянок. Ви публічно розкритикували її за це, і мене дуже здивувало, що у підсумку і ви, і вона були викликані до збірної. Тож питання: чи спілкувалися ви з нею у Польщі і що буде у Шеньчжені, адже там гратиме її сестра – Людмила? [Питання було задане до відповіді Олександри щодо її відсутності у заявці на КБДК]. Питання виключно фанатське в сенсі переживання за збірну, без жодного підтексту щодо критики ваших публічних заяв стосовно Кіченок. – На той момент Надія, наприклад, публічно вибачилася. Тоді це все згладили. Приїхавши до збірної, я була зосереджена на тому, щоб зробити свою роботу. І я зробила її якісно. Я зіграла свій дебютний матч і здобула дебютну перемогу. Я вчасно приходила на кожне тренування, тренувалася з усіма стільки, скільки було потрібно, і навіть більше за всіх. Я фактично жила на тих кортах. Для мене, якщо я приїжджаю грати за команду, це означає, що я маю бути ефективною в цій команді. Але зараз, якщо вам цікаво, вже після всього, що відбулося, після танців, після моїх доволі обговорюваних публікацій, я не знаю, чи впливає на це моя активна позиція загалом. Тому що я відчуваю дещо напружене й дивне ставлення до себе. Не від кожної людини, але з боку багатьох – хоча воно й не озвучується прямо. Ну а цього разу, як я вже сказала, до збірної я не поїду. Але своєї позиції я не зміню. – Подібне питання щодо спілкування та реакції хочеться поставити в контексті US Open. Мова про Ангеліну Калініну та її пару з Анною Бондар. Чи спілкувалися ви з нею або, можливо, вона писала вам щодо вашого посту? – Так, я мала на увазі Ангеліну Калініну. Ні, вона зі мною це не обговорювала, тому що, як я думаю, і Стародубцева, і Надія Кіченок, і Калініна просто хочуть робити те, що вони роблять. Вони не хочуть це обговорювати, не хочуть щось змінювати чи коригувати у своїх діях, розуміти контекст і те, що це може означати та що може собою представляти. Тому наразі вони зі мною не вітаються. Я ж готова обговорювати, якщо це потрібно, і пояснювати. Я можу пояснити, у чому саме проблема. Я, наприклад, дуже добре розумію, як це може сприйматися з боку. Особливо коли я транслюю одне, а ці люди – інше. Я говорю про те, що українці не готові приймати росіян і тих, хто грає за російські гроші. Вони ж транслюють, що українці до цього готові. Як потім із цією інформацією взаємодіяти західному глядачеві, який не настільки добре розуміє контекст? Але їм, очевидно, це не цікаво. Є ще один аспект цієї проблеми – самі іноземні гравчині та гравці. Уявіть собі, що цього року руські тенісні функціонери знов, в обхід всіх санкцій, вирішать провести свій людожерський турнір. Ми можемо і маємо зробити так, щоб участь в цьому турнірі стала настільки токсичною, настільки шкідливою для репутації, що навіть комерційно (а сучасний теніс керується, на жаль, виключно комерційними інтересами) участь в ньому для іноземців стало б надто ризикованою та невигідною. Так от, відношення в стилі «панять і прастіть» цій меті точно не допомагає. – У США, наприклад, існує розвинена система університетського та юніорського спорту, різноманітні ліги й програми, які дають молодим тенісистам можливість розвиватися та проявити себе. Якої системи сьогодні найбільше бракує українському тенісу? І що, на вашу думку, держава могла б робити навіть в умовах війни, щоб теніс в Україні ставав доступнішим для дітей і не залишався спортом переважно для тих, чиї родини можуть дозволити собі значні витрати? – Ви абсолютно правильно підкреслили: зараз у нашій країні війна. росія знищує нашу країну, наші міста, знищує нормальне, мирне, щасливе життя. І наше головне завдання сьогодні – вистояти. Бути у війську або для війська. Головне завдання українських спортсменів зараз – допомагати нашим Збройним Силам, тому що без перемоги України, без збереження нашої реальної незалежності, без української нації та соборної української держави все інше просто не матиме сенсу. Але, як це не парадоксально, є речі, які ми маємо робити вже зараз, тому що саме зараз для них є час. Після перемоги український теніс отримає новий поштовх для відновлення та розвитку. Нам допомагатиме весь світ відновлювати те, що було втрачено внаслідок російської агресії. І вже наша відповідальність – зробити так, щоб ці ресурси не пішли в якісь «темки і схемки», а працювали на суспільне благо: для тенісистів та їхніх родин, гравців-аматорів, клубів, тренерів, організаторів тенісного процесу. Нам потрібна власна українська національна тенісна система. Тому що юніорський теніс – це передусім виховний процес. Один чи одна зі ста дітей, можливо, стануть професійними тенісистами. Але ми можемо зробити так, щоб інші 99 виросли гідними громадянами своєї країни – фізично й духовно здоровими, свідомими своєї нації, своєї історії, зокрема спортивної, своєї культури та своєї мови. А в нас навіть в умовах війни Федерація тенісу України блокує процес прийняття етичного кодексу українського тенісиста. Кодексу, де було б чітко зафіксовано, що наші гравці на всіх змагальних рівнях не грають у парі з росіянами, не проводять із ними спільних тренувань, не з’являються разом у публічних місцях, не публікують спільних фотографій у соціальних мережах, не підписуються на російських та білоруських гравців. Ми вже навіть не говоримо про те, що єдиною прийнятною мовою під час тенісних змагань в Україні має бути українська. У відповідь ми чуємо аргументацію приблизно в стилі «вони ж діти» та «утиск прав російськомовних». І це не просто абстрактні звинувачення, а конкретний факт. У грудні я зверталася до ФТУ, вже будучи чинною гравчинею основної сітки турнірів Grand Slam, із проханням дати мені можливість під час звітної конференції ФТУ презентувати своє бачення етичного кодексу українського гравця та захистити його. Не негайно прийняти цей кодекс – просто презентувати його і почати роботу та дискусію. Закінчилося все тим, що мені просто відмовили в допуску на конференцію – фактично у праві говорити. А якби ми тоді почали цю роботу, можливо, не було б ані танців під «люби мєня, люби», ані парних виступів із скомпрометованими гравцями. Тому що головні акторки та актори цих історій заздалегідь чітко знали б: так робити не можна. Це прописано в правилах, вони ці правила прийняли, а за їх порушення передбачені зрозумілі наслідки. Але є й значно ширша проблема – нам потрібна цілісна реформа організаційної структури українського тенісу. Я з великою повагою ставлюся до рядових співробітників ФТУ. Там є люди з колосальним досвідом і величезними заслугами перед нашим спортом. Але чинне керівництво ФТУ, яке, до речі, вже роками перебуває за кордоном і значною мірою знаходиться поза сучасним українським контекстом, на мою думку, цілком комфортно почувається в системі, де ФТУ залишається непрозорою структурою, а багатьма регіональними осередками, умовно кажучи, керують ті, хто свого часу «схопив печатку», а не люди, які навіть під час війни реально підтримують тренувальний процес, виховують гравців і проводять турніри. Нам потрібна прозора клубна система. Клуб має бути не просто приміщенням із тенісними кортами, а структурою, відповідальною за весь тенісний процес у своєму місті чи районі: від занять для найменших дітей – через змагальний теніс – до аматорського та ветеранського спорту. Він має відповідати за проведення турнірів і водночас за широку популяризацію тенісу. При цьому і державне чи муніципальне фінансування, і представництво клубу або регіону при ухваленні рішень мають бути прямо пов’язані з реальною результативністю його роботи: скільки дітей залучено до тенісу, скільки гравців тренується, скільки проводиться змагань, наскільки розвивається аматорський спорт. Подібні моделі успішно працюють у багатьох європейських країнах. Саме така система, на мою думку, здатна поступово відповісти й на головне питання – як зробити теніс доступнішим для українських дітей, щоб можливість займатися ним визначалася не лише фінансовими можливостями їхніх батьків. Але я боюся, що за нинішнього керівництва ФТУ провести такі реформи просто неможливо. А проводити їх потрібно. І багато з того, про що я говорю, можна починати робити вже зараз – навіть в умовах війни. Getty Images/Global Images Ukraine. Олександра Олійникова – У тенісі досі дуже сильне переконання: якщо дитина не почала тренуватися у 5–7 років, швидко не потрапила в професійну систему й не почала активно займатися з тренером, то шансів на серйозну кар'єру практично немає. Наскільки це справді об'єктивна реальність тенісу, а наскільки – стереотип? – Теніс – це спорт з дуже складною моторикою, тому потрібно починати доволі рано. З моїх професійних колег найпізніше, що я знаю, – це вісім років. Але якщо говорити про необхідність якомога швидше потрапити в якусь професійну систему й одразу показувати серйозні результати, то тут я не погоджуся. Якщо під «професійною системою» маються на увазі просто регулярні тренування, то так: важливо починати рано й намагатися якомога більше грати. Але те, що зараз часто пропагують: уже з дитинства мати 325 різних спеціалістів, нутриціолога із семи років, а з десяти ходити з браслетом Whoop, – ні, я не вважаю, що це необхідно. До певного віку достатньо просто мати конкурентне середовище, де діти могли б грати між собою, грати багато, і їм це було б у задоволення. – Ваш батько під час листування та домовленості щодо інтерв'ю сказав, що ви плануєте відкрити благодійний фонд. Будь ласка, поділіться деталями. І якщо є ще якісь важливі меседжі чи анонси для української спільноти – не соромтеся. – Так, під час US Open 2026 я прийняла рішення про створення «Благодійного фонду Олександри Олійникової». Думаю, до Нового року ми завершимо всі формальні процедури, і вже з Australian Open 2027 фонд почне свою роботу. За 2026 рік – фактично мій перший рік у великому комерційному тенісі, де є увага, велика аудиторія і можливість залучати для потреб Сил оборони України справді значні кошти, – обсяг нашої прямої допомоги перевищив 100 тисяч євро. І тут враховані лише мої донати з власних призових та збори, які наша команда організовувала сама або в яких брала провідну участь. Сюди не входять невеликі донати на збори інших волонтерів, разове фінансування непрофільних проєктів та інша допомога. У мого фонду буде два головні напрями. Перший – адресна допомога підрозділам Сил оборони України. Це те, що ми робимо вже зараз: дрони та розхідники для них, автомобілі, генератори й інше необхідне обладнання. Другий – абсолютно новий для нас напрям: розвиток в Україні тенісу на кріслах колісних. Причому йдеться не про окремі заходи чи разові турніри, а саме про створення системи, в якій ветеранки та ветерани зможуть опанувати цей вид спорту. Це масштабний і ресурсний проєкт, але я дуже хочу його реалізувати. А щодо головного меседжу – він у мене був і залишається один: допомагати Силам оборони України. Допоки стоять наші військові – існуємо ми. Існує наш спорт і наша культура, існують наші міста, існує наша країна. Маємо про це пам’ятати і діяти відповідно.

Powered by Invision Community
Invision Community Support forums

Акаунт

Навігація

Пошук

Пошук

Configure browser push notifications

Chrome (Android)
  1. Tap the lock icon next to the address bar.
  2. Tap Permissions → Notifications.
  3. Adjust your preference.
Chrome (Desktop)
  1. Click the padlock icon in the address bar.
  2. Select Site settings.
  3. Find Notifications and adjust your preference.